Експрес-подорож книжкою “Рядками кобзаря”

Сьогодні в бібліотеці філії №17 села Березівка, учні 6-го класу знайомились з книгою, що розповідає про пам’ятники Тарасу Шевченку, які знаходяться у селах Тисменицького району Івано-Франківської області. Історія такого пошанування Великого Кобзаря охоплює майже сто років від пам’ятного кургану у с.Сілець, зведеного у 1914 році до пам’ятника у с.Клубівці, спорудженого у 2014 році.

89561210_198110838127014_73266803425411072_n

89575116_199566401300971_1067033317011881984_n

Було б банальністю говорити чому саме сьогодні творимо пам’ять великому Кобзарю, адже всі знають, що 9 березня 1814 року Шевченко народився, а 10 березня 1860 року – помер. Але пам’ять живе у нащадках. Сьогодні ми коротко пригадували біографію великого Пророка.

89537642_219899436044286_4418661374872256512_n

І звичайно вшанували пам’ять запаливши свічу. Пророча поезія Тараса, пісні що написані на його слова, а також деякі малюнки митця. Ці, та багато інших талантів Шевченка ми пригадали сьогодні.  Обмінялись досвідом улюблених віршів поета-кобзаря.

89602501_637635373704281_7381317514866720768_n

 

Screenshot_3

Книга, що познайомила нас з пам’ятниками Шевченка Т. Г. в селах нашого краю чекає на вас в нашій бібліотеці любі читачі, учні, вчителі, студенти та всі хто цікавиться пам’яттю про Шевченка на рідній землі.  Також пропонуємо багато інших книг, які познайомлять і з біографією кобзаря, і з його поезією, і з іншими його творами.

 

Виставка-дата “Через книгу до духовності і культури”

Друзі-читачі з 6 березня у нашій сільській бібліотеці буде активною протягом дня, книжкова виставка, присвячена дню народженню авторки виставкових книг, а саме  Світлани Олегівни Талан.

Talan-2

Наша бібліотека вже кілька років пропонує своїм читачам книги нашої української сучасної письменниці Світлани Талан. Книги написані добре зрозумілою нам говіркою, та й події і середовище нам добре знайомі, тому легко читається. А прочитавши одну книгу, ви обов’язково захочете прочитати й інші книги Талан.

84700109_125444198750134_5529737769028419584_n

Трішки про письменницю:  Світлана Олегівна Талан – українська письменниця, авторка романів в жанрі «реальних історій» – народилася 7 березня 1960 в селі Слоут Глухівського району на Сумщині .

Світлана Талан пише романи у жанрі «реальні історії», які їй підказує саме життя. Усі твори на гостросоціальну тематику, незмінним залишається одне: головна героїня її книжок — жінка-українка, сильна духом, зворушлива, ніжна, чуттєва, яка іноді помиляється, але її завжди веде за собою кохання: до чоловіка, до дітей, до батьківщини.

На початку 2012 року роман був виданий під назвою «Коли ти поруч» у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» українською та в авторському перекладі російською мовами і за рік був проданий рекордний наклад: 80 тисяч примірників. В нашій сільській бібліотеці є ця книга Світлани Талан, тож любі читачі, запрошую до читання. Обіцяю, ви не пожалкуєте!   Для мене особисто то була перша книга, яку я читала цієї авторки! А потім були й інші. І всі різні, і всі як на мене варті вашої уваги, бо з кожної ви почерпнете важливий досвід життя.

Про книгу”Коли ти поруч”: “Льоша хотів бути з Дашею в радості та в горі, у багатстві та в бідності, але не у хворобі… Коли близька подруга видала її таємницю, коли власні батьки відсахнулись від неї, як від прокаженої, — хто його засудить? А вони ж могли жити разом довго та щасливо чи померти в один день — загинути тоді, на зануреній у туман трасі. Того дня Даша, самовіддана медсестра, сама спливаючи кров’ю, вибралася з понівеченого в аварії «жигульонка», щоб надати допомогу тим, хто її потребував. Так вона заразилася. Даша не знає як, але вона повинна жити далі! ”

84124098_2524533344427577_2368742873983090688_n

 

За версією журналу «Фокус» та рахункової палати автор увійшла у трійку найпопулярніших письменників України. У 2012 році роман автора «Не вурдалаки» також був відзначений на Міжнародному конкурсі «Коронація слова 2012» і в 2013 році був виданий українською та російською мовами у видавництві КСД.

Друзі, для тих хто знає ціну “бульбі в лупині” – ця книга, це як вернутися в дитинство і пройтися стежками власного життя. Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки… Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих… Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима — то тепер вони вурдалаки? На сторінках книги буде війна — війна за людську гідність і право на спокійну старість…

84179327_473683453325496_214353159089291264_n

Ці та багато інших цікавих та захопливих історій чекають на вас в нашій бібліотеці. Читайте, насолоджуйтесь, знайомтесь з авторкою, робіть висновки, питайте та втілюйте в життя задумане. І нехай прочитане приносить лише хороший настрій та позитив у ваші серця!

Talan-3

 

Експрес-анонс “Як гул століть, як шум віків, як бурі подих – рідна мова”

Мово рiдна, слово рiдне! 
Хто вас забуває, 
Той у грудях не серденько, 
А лиш камiнь має. 

Сьогодні свято РІДНОЇ МОВИ.

Цей день відзначають щороку 21 лютого, з 2000 року.

Березівська бібліотека філія №17  вітає всіх українців та закликає до читання українською! Будьте здорові і завжди пам’ятайте:

Як же мову ту забути,
Що нею учила
Нас всiх ненька говорити,
Ненька наша мила.

Про підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила у 1999 році в Парижі.

Вашій увазі експрес знайомство з книгами зарубіжних письменників, рідною мовою. Насправді вибір великий, проте сьогодні для вас сучасні письменники – українською. Виставка знайомить, як з дорослою так і з підлітковою літературою найбільш читаних творів. Проводьте вихідні з книгою! Вдосконалюйте рідну мову в цікавий спосіб – за допомогою книжки! Показуйте добрий приклад для наших дітей!

Ой, шануйте, поважайте
Рiднесеньку мову,
I навчайтесь розмовляти
Своїм рiдним словом.

Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.             (Сидір Воробкевич)

87031448_693480898096634_7328166422700359680_n

Афіша-вшанування “А Сотню вже зустріли небеса…”

А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…

Людмила Максимлюк (21.02 2014)

Screenshot_2

Сьогодні небо плаче… і ми знаємо чому… 20 лютого вже шість років зринає болем в українських серцях. Схиляєм голови в шані та молитві: Героям слава і пам’ять поколінь…

87012594_2781044915306734_7613481602684813312_n

20 лютого день, який ми маємо пам’ятати, і про який наші діти мають знати, щоб розказати власним дітям. Адже, щоб творити майбутнє мусимо пам’ятати минуле. Нехай сьогодні нас кілька пригадало Героїв Небесної Сотні, я вважаю цей день пройшов не марно. І ті запалені свічки, і та коротка молитва, і ті хвилини спогадів про події, що починалися в листопаді 2013-го, а закінчилися 18-20 лютого 2014-го кривавою бійнею мирних людей – все це залишить в пам’яті кожного свій відбиток.

86431485_288264565469001_8488014013043572736_n

87040233_673812093355849_6861472523242962944_n

 

 

Виставка-інтрига “Шоколадні історії про кохання”

14 лютого наша бібліотека пропонує всім, хто любить шоколадні історії про кохання, підбірку книг, що зачеплять ваші серця, додадуть романтики та досвіду, можливо, у вашому коханні. Виставка, де в кожній книзі своя інтрига, а шоколад кохання зі своїм присмаком.  А ще, гарантую хороший відпочинок для тих, хто змучився від тяжких реалій наших буднів. Друзі, запрошую до читання!

84206445_710391056158567_2337125236010385408_n

Книжкова виставка “Шоколадні історії про кохання” познайомить вас з “Тими, що співають у терні…”, не думаю, що є ті, які не читали чи не дивились фільм про недозволене кохання простої сільської дівчини і священника , що присвятив своє життя Богові, але не зміг зректися земної любові…

Джейн Ейр“, роман про найбільш чисте й невинне кохання, де живе власна інтрига, про дружину, що збожеволіла, але не хоче відпускати власного чоловіка….

Ярослава Дегтяренко нагадає вам “Роксолану” та моменти, коли серце прагне одного чоловіка, а розум – іншого… Кому ж дістанеться красива україночка? татарину, чи простому козакові…

“Мости округу Медісон” ще раз підтвердять, що для кохання не важливий вік. Можна одного разу зустріти людину і все життя кохати тільки ту одну… незважаючи на власне життя та власну сім’ю….

84341722_2751814628187302_8236440431143944192_n

84143529_2618692695025276_4180084518629146624_n

Любі читачі, кожна книга у кожній людині змалює власне враження та власне бачення написаного… Щиро запрошую відпочити разом з книгою у світі шаленого кохання головних героїв! Бажаю здоров’я та гарного настрою!

Літературна рубрика “Рядками цитат Всеволода Нестайка”

«Ото дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона тобі стає приємною. І навпаки, той, кому ти заподіяв щось зле, неприємний тобі» (Всеволод Нестайко)

 

Screenshot_1

29 січня минуло 90 років з дня народження геніального українського письменника Всеволода Нестайко. Думаю всі, і дорослі, і діти знайомі з цим письменником завдяки його трилогії «Тореадори з Васюківки», яка визнана одним із кращих творів дитячої літератури. У серпні 2014 року Всеволод Нестайко помер, але пам’ять про нього залишилася, і я пропоную сьогодні згадати найулюбленіші цитати українського письменника, а водночас познайомлю вас з книжками Всеволода Нестайко, які ви зможете позичити в нашій бібліотеці.

 

«Хто сказав, що для друга треба робити тільки те, що цікаво» цей вислів став цитатою. А щоб вам було зрозуміліше звідки його взяли, пропоную уривок з “Тореадорів…”:

На зозулястого пiвня: «Цить!» — не кукурiкай. Пильнував, щоб нiхто не перешкодив готуватися моєму друговi.

А потiм я переконав його, що краще готуватися вдвох, що менi теж це необхiдно, бо я нiчого не знаю.

Спочатку вiн огинався: — Не треба менi твоїх жертв!

 Але я сказав: — Та ти що — хочеш бути кращим за мене? Хочеш усе знати, а я, значить, лишайся дурнем неписьменним? Це нечесно, не по-товариському!

I вiн змушений був погодитись.

Цiлий серпень ми готувались вдвох. Не скажу, щоб це було дуже цiкаво, цiкавiше, наприклад, нiж грати у футбола, у цурки-палки або ловити рибу… Але хто сказав, що для друга треба робити тiльки те, що цiкаво?

На переекзаменовку я пiшов теж разом з Явою. I диктант ми писали удвох.

Screenshot_2 

Ось як гарно на такому маленькому ділі показано цінність справжньої дружби. І як би ви сказали: “Варто на таких творах вчитися нашим дітям???” Всеволод Нестайко дуже багато застановлявся у своїх творах над людськими цінностями, такими як дружба, посмішка, хороший вчинок, а ще багато натуральності, щирості та по дитячому відкритості. Ось саме про це інша відома фраза, що стала крилатою:

«Він чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Він любив, щоб ми просили. А ми не любили просити. Воно не так смачно»

«Дружба! Велике це слово – дружба! Може, найбільше з усіх слів людських. Заради дружби люди йдуть на тортури, сідають у тюрму, навіть життя віддають…» 

Якось Всеволод сказав: “Найбільше ти – людина, коли щось робиш для друга. Радість, не поділена з другом, – це не радість, навіть не піврадості, а якась погана четвертинка, мізерія якась. ”

Про себе письменник скаже так: “Веселi, дотепнi люди – дуже потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi наказують і покрикують. А жартун скаже слово – й одразу легше працювати.

576459_1_w_300

У дитинстві я був руденький, худенький і маленький. За порадою однокласника Васі, такого ж шпінгалета, як я, прив’язував до однієї ноги праску, до другої – цеглину, хапався за одвірок і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти тіло. Довго простоював під дощем, бо почув, що від нього все росте.

Не зогледівся, як виріс. Витягнувся майже під 2 метри, і перестав бути рудим. Збагнув, що даремно поспішав. Дитинство – найпрекрасніша пора. І так мені захотілося повернутися туди – догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником.”

«Як хороші люди вранці! Наче росою вмиті! Бадьорі, гарні, і якісь ніби навіть хрумкі, мов молоді огірочки! А очі в них які! Чисті і свіжі-свіжі, немов квіти, що тільки-но розцвіли»

«Похвала, почута від ворога – найвища похвала» – здавалось би таке маленьке речення, а скільки змісту і мудрості: тут і заповідь Божа про любов до ближнього і найвища міра людяності. Адже вороги такі ж люди, і всі ми рівні перед Богом.

А на завершення цитата, яку я давно знаю… та прийняти і змиритися ще не навчилася…ніяк не очікувала, що дитячий письменник буде повчати ще з дитинства про смерть «Молоді можуть вмерти, старі повинні померти». Але ж це життя…

 

 

“Світло надіїї в романі Панаса Мирного “Повія””

58fa41714ca32

28 січня маємо 100 років з дня смерті видатного українського письменника Панаса Мирного. Пропоную його роман «Повія»  (1849—1920), про якого І. Франко сказав: «Свіжий і сильний талант». Своє творче покликання Панас Мирний визначив ще в юності, записавши в «Щоденнику»: «…хочу показати безталанну долю житія людського, високую його душу, тепле серце». Мети він досяг в одному зі своїх кращих творів.  Книжка розрахована на школярів, вчителів, студентів-філологів, усіх, хто цікавиться творчістю Панаса Мирного.

image-2
Панас Мирний… з яким твором у вас асоціюється цей письменник? Особисто я познайомилась з ним ще в юних студентських роках через його роман “Повія”. Вже згодом, по іншому сприймаючи життя, вдруге читала цей твір. А потрапивши на роботу до бібліотеки, взявши до рук книгу Панаса Мирного я з головою занурилася в ті далекі роки, коли ще снігу було попід вікна, а щоб купити чоботи треба було пішки йти до міста, щоб щось там виторгувати та мати копійку на взуття. Щоразу відчуття жаху та якоїсь нинішньої розкоші були різними. Та як гарно спочатку на душі, коли письменник так тепло, яскраво, колоритно описує хатини, печі, їжу, одяг, відчуття радості від Різдва, що от-от прийде, того села, що незважаючи на холод, тяжке життя – метушиться та світиться надією на краще….Сьогодні багато змінилося… незмінні лиш ми…як і 100 років тому світимся надією на краще…

Головна героїня Христина: молода, світла і дуууже красива. На мою думку, красивим жінкам є вдвічі тяжче, адже будучи недосвідченими вони частіше інших попадають в павутину жорстокого хтивого світу. І добре, якщо є кому помогти. А в Христі не було ні тата ні мами, був старий і багатий пан. І була система того часу, яка диктувала свої правила для наймички… Читається легко, особливо для тих, хто полюбляє старовину. Пропоную до читання. Враження незабутні!

«Повія» — роман Панаса Мирного. Дві перші частини роману опубліковані в 1883—1884 роках. За життя автора публікувався частинами. Вперше повністю опублікований 1928 року.    У цьому романі на тлі широких суспільно-історичних узагальнень зображено трагічну історію життя дівчини-наймички, змальована пореформенна дійсність XIX століття — розшарування селянства, зростання нових багатіїв, занепад суспільної моралі.  У центрі твору — проблема тяжкого становища жінки, протиставлення села як осередку чистоти місту як центру розпусти й моральної деградації.