Урок права “Бережи порядок, і порядок збереже тебе”

Ти знаєш, що ти – людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя – єдина,
Мука твоя – єдина,
Очі твої – одні.

Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди –
Добрі, ласкаві й злі.

Саме словами Василя Симоненка було розпочато урок права в бібліотеці, адже, як пізніше сказав Мирослав Олексійович:”… найцінніше право, яке ми маємо – це право на життя, яке кожен з нас, і дорослий , і малий мусимо навчитися цінувати.

Ми також хочемо берегти порядо в нашому житті, тому дізнаємось з бібліотекою в тиждень “права” про те, які ми маємо права? і звідки та коли вони встановлені для нас.79649143_3780559288653158_821054492656009216_n 16 грудня в нашій бібліотеці відбувся урок права. Запрошені – учні 6-го класу Березівської ЗОШ та вчитель історії і права Пісак Мирослав Олексійович. Початком послужила розповідь про створення ООН, а також, що конвенція ООН про права дитини була прийнята 20 листопада 1989 року Генеральною Асамблеєю. Верховна Рада України затверджує цю конвенцію про права дитини – 27 лютого 1991 року.

80102475_2517092985281787_1639910537582084096_n

Темою уроку було гасло “Бережи порядок і порядок збереже тебе”, для збагачення інформацією про життя, крокуючи в ногу з правом. Адже піднімались питання про права дітей, про права “тата” і “мами”, про право на  безкоштовну освіту, медичне обслуговування, про право на свободу думки, совісті та релігії.

79416344_1734918163306411_7835709859189227520_n

ООН проголосила цю декларацію прав дитини з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного блага і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди для того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до принципів Декларації. Саме тому бібліотека старається наголосити та познайомити дітей із темою “право”, “конституція”, “свобода слова”.

Звичайно ж діти сьогодні розумні і добре підмічають, що не все так, як вказано, щодо “безкоштовної освіти”, чи “безкоштовної медицини”, а також інших нюансів, які в реальному житті зовсім звучать по іншому.

80109869_738084270030493_3012661512213889024_n

Дуже цікаво було почути думку дітей, що таке право на свободу думки? Що таке вчинок по совісті? Адже саме з метою зацікавити, запровадити дискусію, а також підказати, що дитина чи доросла людина має не тільки право на…, а ще й обов’язки щодо….відбувся цей урок.

79283552_463600334541314_4527977835972788224_n

Величезне спасибі Мирославу Олексійовичу за цікаву інформацію, а також юним слухачам за увагу та доречні висловлюванна на тему “Право”.

Бібліотека раділа такій кількості юних читачів, адже саме в такий день багато  цікавих книг покинули звичні бібліотечні полички і помандрували по домівках своїх читачів.

Виставка-знайомство “Люди, що сильні духом”

Грудень та січень кишить святами. І не тільки різдвяними, але щоденними, адже кожному дню присвоїли щось важливе. Мова нині буде про людей, сильних духом. Адже 3 грудня вважають “Міжнародним днем людей, сильних духом.” Так, саме таку назву моя нинішня талановита гостя подарувала, чи то присвоїла цьому дню, і саме такою і є ця прекрасна молода дівчина, жителька нашого села, творець красивих ікон і людина –   заряд світла, радості, позитиву – Стефінін Тамара.73215884_1466698053484963_8555579625340665856_o.jpg

20191210_103043

Ми з нею практично однолітки, тому якось несвідомо я порівнювала свої слабкості з її силою і витримкою. Я в минулому вже викладала у бібліотечному блозі статтю, а точніше слайдову роботу про талановитих людей нашого села Березівки. Тамари там не було. Та напевне, ще багато раз я буду повертатись до цієї теми і розказувати вам про когось з наших односельчан-умільців. На все Божа воля і свій час. Сьогодні час для Тамари.

17098649_809860759168699_7659431873165884745_n

Так от, 3 грудня 1982 року, в селі Березівка, в сім’ї Богдана та Галини, на світ народилася чудова дівчинка, якій дали ім’я Тамара. Як і всі діти росла, бавилась, раділа життю. Та в два з половиною рочки, після вакцинації щось пішло не так. Реакція була раптова і не зрозуміла настільки, що лікарі сприйняли це за іншу хворобу – неправильний діагноз – неправильне лікування – а тим часом справжня хвороба набирала обертів. Дитина з мамою 11 місяців в лікарні і тільки через пів року лікарка побачить, що це – ревматизм.

13125001_646285972192846_7896750176160845126_n

Як тільки не лікувала мама свою Тамару, яких тільки лікарів не знаходить, слухає всі поради і не втрачаючи надії лікує. З того всього по різному було, десь помагало, а десь просто виходив живий анекдот. Хочу вам розказати один з таких випадків. Одного разу хтось порадив мамі Тамари, що потрібно гріти дівчинку теплом великих мурах. Ну, довго не думали, пішли в ліс, назбирали цілий великий мішок тих мурах, скропили його водою, нагріли піч і запхнули той мішок з мурашками в піч, щоб нагріти. Через якийсь час витягнули мішок з печі і думали, що ті мурахи поздихали, Тамару на покривало, засипали всю мурашками і замотали. А далі і сміх і сльози… Мурашки почали лазити, ще й кусати. Тамара в крик, її відкрили, почали обтрушувати, а то всьо в рух… Одним словом повна хата мурашок, що розлізлися всюди… отак принесли собі з лісу друзів, аж повний міх. По різному було, бо ж коли біда, готовий до всього.

54436291_1296432550511515_1317810096578756608_o.jpg

Поїздки в санаторій в Криму давали незначне полегшення, але ненадовго і дівчинка терпить страшні болі. Трохи згодом, Вінтоняк Василь Степанович, лікар-травматолог, зробив  трав’яну мазь, якою в 3.5 рочки маленьку Тамару поставив на ноги, вона знову почала ходити. та коли пішла в перший клас, десь змерзла в ножки і хвороба повернулася. До 13 років Тамара прокидалась, терпіла мовчки біль, але вчилась, бо дуууже хотіла навчатися. В 7 класі Тамара перестала ходити, бо хвороба вернулася з невблаганною силою. цей раз був найтяжчий. Висока температура вбивала. І так шість місяців, Тамара не могла підвестися. Лікарі сказали, що надії нема. З обезболюючими та гормональними препаратами відправили додому. Лежала 10 років, за які втратила чутливість ніг. І коли старші брат та сестра одружилися, порозходилися, залишилася в хаті сама, зрозуміла, що: “Бог не хоче, щоб я померла… бо ж до нині жива…”

Тамара починає багато читати. Дізнається з медичної літератури про про свою хворобу. З християнської літератури дізнається про про сильних людей, які, як і вона, багато терпіли, і яких Бог зцілював. Медична, релігійна, філософська література допомагають дівчині підняти себе і стати на ноги. Тамара розуміє, що лікарі не поможуть і трави теж. Так народжується нова, сильна духом, Тамара. По сантиметру, по два рухаючи туди-сюди стопою, Тамара розробляє ноги. Потрохи вертається чутливість.

Одного разу бабуся принесла журнал “Жінка” і Тамару зацікавила ікона “Різдва Ісусика”.Screenshot_4.png

Це був творчий початок. Тамара вчилася брати голку з ниткою і вчилася вишивати. Але нитка мала бути короткою, бо рука не могла робити далекі рухи. Так відбувався розвиток руки і розвиток таланту. Перед початком кожної ікони священник сповідав, а під час вишивання Тамара подумки молилася. 20191210_10265420191210_102638

І так тіло потрохи почало відновлюватись. Вишивала, додатково по 2-3 год. в день  робила вправи. На ноги чіпляла вагу з піску, на руки – тягарці. Через біль і сльози до мети. Пізніше мама привезла перший візок. Але він для Тамари був таким страшним і чорним, що протягом трьох місяців Тамара не наважувалася туди сісти. Їй здавалось, що сівши в це крісло вона вже більше не встане. Брат, сестра просили, заохочували, самі навіть каталися,  щоб показати, що це буде тільки краще. І от перший раз, коли в селі велика Місія, реколекції із візитом Владики Софрона Мудрого. Тамара присутня в нашій старенькій церкві Різдва Пресвятої Богородиці, протягом всієї Служби Божої. Тяжко, але благословення Владики дало натхнення і сили. Якось випадково попала до масажистки, що лікує медово-точковим масажем. Після 140 масажів Тамара вже вільно сиділа і навіть під руки поволі робила кроки. Та мусіла зупинитися, бо серце не витримувало навантажень. Підтримавши серце Тамара продовжила працювати над собою.

20191210_10262820191210_102605

“Новий етап у житті почався після поїздки до Меджугор’я” – розказує Тамара.20191210_102619

Знайомство з новими людьми відкрили нові можливості. Трохи інше життя, трохи більше людей, подій, заходів. Познайомившись з організацією “Хребет”  Тамара потрапляє на макіяж, мотиваційний тренінг підняття самооцінки, де вчиться мріяти і мріяти так, щоб мрії збувались. Організація “Слід” допомагали навчаннями з юридичних питань. Вже два роки Тамара не відчуває того страшного болю, бо лікар приписав правильне лікування. А цього літа мама змогла отримати для Тамари крісло з пультом керування, що дозволило вільно переміщатися по селі без будь-якої допомоги.

44855006_1194100950744676_93267053078642688_o.jpg

Тамара любить життя, любить природу, любить свою роботу, тобто свої вишивки. Вона вишиває хрестиком, бісером, ліпка бісером та алмазна мозаїка. Цього року у квітні була виставка її робіт у м.Івано-Франківськ у Прикарпатському музеї. Також приймала участь у конкурсі “Міс Прикарпаття 2019” де виграла у двох номінаціях і стала “І віце міс Прикарпаття”. Друзі, знайомі і просто люди, ми маємо в кого брати приклад і не скиглити. Адже Господь для кожного з нас приготував життєвий шлях, який маємо пройти. Хтось опирається, хтось скиглить, хтось опускає руки і робить море помилок… А Тамара не здається, вона по різному, але долає ту Божу стежину життя, сама творить собі свято, шукає переваги і позитив. І не тільки для себе, вона ще й з вами поділиться.

60400885_1338380799650023_9208811578030292992_o.jpg

44881684_1194103077411130_416198965390737408_o.jpg

61046972_1338368772984559_9157672918560276480_o.jpg

Якось життя рухається вперед, адже час на місці не стоїть. І цю закономірність ми можемо побачити і в картинах Тамари. Кожна, з них все більш яскравіша, більш досконала, як і сама Тамара. Друзі розповсюджуйте історію нашої талановитої березівчанки. Знайомтеся з Тамарою та її витворами віртуально, а найкраще в реальному житті. Заходьте до бібліотеки і я розкажу вам вживу про нашу Тамару, адже так, зможу передати частинку позитивного заряду, що отримала спілкуючись з Тамарою.

Протягом грудня та січня картини Тамари будуть в нашій сільській бібліотеці, де ви зможете їх побачити, а за бажання і купити. Щиро запрошую всіх жителів Березівки і гостей нашого села на виставку під назвою “ЛЮДИ, ЩО СИЛЬНІ ДУХОМ”.

 

“Добре тому жити, хто вміє дружити” за твором Ярослава Стельмаха “Митькозавр із Юрківки”

Сьогодні 70 років з дня народження українського дитячого письменника, драматурга, кіносценариста, перекладача Ярослава Михайловича Стельмаха. Хочу сказати, що якщо ви доросла людина, але хочете відпочити від суєти та буденності, то ця книга для вас. Вона, а саме “Митькозавр із Юрківки”  Ярослава Стельмаха, запропонує легку розвагу, ненав’язливе повчання любити природу, та задоволення і посмішку від спогадів про дитинство, вміння мріяти та дружити. Книга читається швидко як дорослими, так і дітьми. А наша бібліотека, як завжди, запрошує до читання!

Пригоди хлопчаків на лоні природи. Що може бути захоплююче? Вигадані чудовиська і боротьба з ними, нічні таємниці. Все це не може замінити звичайного нудного завдання вчительки біології – збирання і вивчення комах. Але, як причина для поїздки в село, якраз дуже підходить. Намагаючись урізноманітнити свій літній відпочинок, Сергій та Митько раз у раз потрапляють у цікавезні пригодницькі історії. Наприклад, виявлення і полювання на страшну химеру з озера. Друзі з цікавістю обстежують кожен куточок природи: озеро, навколишні ліси, поля. Вони дізнаються набагато більше, ніж можна дізнатися на уроках біології.

Детальніше: https://book24.ua/ua/product/mitkozavr-iz-yurkivki/
Друзі, якщо ви вже на нашій сторінці то хочу коротенько познайомити вас і з автором Ярославом Стельмахом.

32623051_350435268816190_3298696820774928384_n

30 листопада 1949 року у Києві, в сім”ї українського письменника Михайла Стельмаха. Родина проживала в будинку для письменників на Богдана Хмельницького. Ярослав був прешою дитиною в родині. Мав ще молодшого брата Дмитра і сестру Марту.
Ярослав ріс обдарованою дитиною, мав різносторонні інтереси. Одночас захоплювався спортом, музикою, іноземними мовами. З боротьби і боксу мав спортивні розряди, додатково займався гімнастикою та плаванням. Особливо цікавим для себе письменник вважав світ дитинства. З раннього віку досить успішно вивчав англійську
1970 – ще студентом інституту іноземних мов спробував перекладати з англійської. З Канади йому привезли книгу Маркузі «Гарпун мисливця». Над її перекладом він працював з великим задоволенням. Це був перший його досвід перекладу з іноземної.

 

 

 

 

 

 

 

Працьовитість помножена на професійність, допомагали Ярославу Стельмаху з успіхом реалізовувати задумані плани. Творча манера Ярослава Стельмаха неповторна у своїй реалістичності. Його п’єси створюють своєрідну атмосферу позитивних емоцій у поєднанні з гумором і великою вірою в людину. За два з половиною десятиріччя, театрами поставлено більше 20 п’єс Ярослава Стельмаха. Естетичні літературні принципи та художній смак стали стрижнем його творчості.

Він також писав оповідання та  повісті для дітей: «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет» та інші. Твори Стельмаха відзначаються захоплюючим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями маленьких героїв.
Серед його п’єс є багато творів для дітей: «Шкільна драма», «Вікентій Прерозумний» та інші. П’єси «Привіт, Синичко!» та «Запитай колись у трав».
Твори Ярослава Михайловича вивчаються за сучасною шкільною програмою.

Світлина від Наталії Курпель.

Сьогодні бібліотека пропонує вам знайомство з захоплюючою пригодницькою історією, яка ще й згодиться вам у 6 класі на українській літературі “Митькозавр із Юрківки”
Ярослав Стельмах розказує про двох друзів, Сергія та Митька, які приїздять до бабусі в село. І дізнаються про істоту, що живе в озері. Але ця істота виявляєтся … КИМ??? Візьміть до рук книгу і дізнаєтесь. Книга обов’язково вам сподобається!!!

Без названияimage095

Творча мить “Подаруй людям посмішку”

Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. В цей день дарую вам посмішки наших читачів і запрошую до гарного толерантного ставлення з посмішкою весь день.
20170824_145140
Що таке толерантність?
У перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».

Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

20170817_185102

Але з розвитком суспільства до людей прийшло розуміння, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім, всі люди в якому – сусіди. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. У безмежному морі різноманітних культур, релігій, думок, ідей, що належать людям різних країн на планеті, на допомогу має прийти «рятувальне коло» толерантності. Ще у ХVIII ст. французький філософ-просвітитель Франсуа-Марі Вольтер сказав свою знамениту фразу: «Ваша думка для мене глибоко ворожа, але за Ваше право висловити її я готовий віддати своє життя».

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:

  • бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;
  • навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;
  • цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;
  • зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою  у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. У статті 6 Декларації зазначено: «з метою мобілізації громадськості, звернення уваги на небезпеки, приховані у нетерпимості, зміцнення прихильності і активізації дій на підтримку поширення ідей толерантності і виховання у її дусі ми урочисто проголошуємо 16 листопада міжнародним днем, присвяченим толерантності, що відзначається щорічно». Цього дня за традицією у різних країнах світу проводяться акції, спрямовані проти екстремізму, різноманітних форм дискримінації та проявів нетерпимості.

Літературно-повчальна хвилина “Свій до свого по своє”

Це коротеньке нагадування хочу розпочати словами українського прислів’я: “Пізнай свій край, себе, свою мову, свій рід, свій народ, свою землю – і ти побачиш шлях у життя.”

Україна, 9 листопада, святкує День української писемності та мови. А також вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

«Свій до свого по своє!» — принцип, який зародився серед українців Австро-Угорщини в кінці XIX століття і діяв в Галичині в 1920-1930-х за часів польської окупації. Люди гуртувалися, щоб протидіяти експансії польського та єврейського капіталу і стимулювали розвиток вітчизняного виробництва, власного бізнесу.
Сьогодні, я теж використовую це напрочуд актуальне гасло, запрошуючи всіх до читання українською. Наша березівська бібліотека пропонує різні книги, на різні смаки і вподобання на українській, рідній, солов’їній мові. Книги українською чекають юних і дорослих читачів!

74224152_2987398927955257_8745213143107502080_n

74673270_426426684715197_4735304054903668736_n

 

 

75264971_779133245855024_1920896094179426304_n

Пізнавальна рубрика “Дізнавайся з бібліотекою. Яків Головацький…”

jakiv-golovackijДрузі-читачі, чомучки і знайки! Сьогодні бібліотека не може промовчати. Адже людина, з якою ви познайомитесь на сторінках нашого блогу, дууууже неординарна особистість, що залишила безцінний слід в історії нашого українського народу. Йому сьогодні 250 років. Народився Яків Головацький, священник УГКЦ, лінгвіст, етнограф, фольклорист, історик, поет, громадський діяч; один з учасників українського національного відродження – на Західній Україні, тобто де й ми з вами.

Я впевнена, що декому з вас прийдеться писати реферат про цю людину, і можливо тоді ви згадаєте що читали про Якова Головацького на бібліотечному блозі. Сьогодні розкажу про книжку де ви зможите черпати потрібну вам інформацію про цю велику людину.

Був слухачем філософського факультету Львівського університету (закінчив 1841). Один із засновників “Руської трійці”. Деякий час вчився у Пештському університеті (Будапешт). 1842 – висвячений на священика. 1842–1848 служив греко-католицьким парохом спочатку в с. Микитинці Івано-Франківської області, а згодом – у с. Хмелева Тернопільської області. 1848 – активний учасник з’їзду українських учених у Львові, на якому виступив із доповіддю “Розправи о язиці южноруськім і його нарічіях”. 1848–1867 – професор української мови й літератури у Львівському університеті, а 1863–1864 – ректор університету. В 1850-ті роки під впливом М. Погодіна і Д. Зубрицького перейшов на москвофільські позиції. 1867–1888 – голова Віленської археографічної комісії та бібліотекар. Літературну і наукову діяльність почав із середини 1830-х років. Разом з І. Вагилевичем та М. Шашкевичем видав альманах “Русалка Дністровая” (1837). Автор праць з історії, археології, етнографії та філології, перекладів з хорватської і сербської мов. Серед численних праць на літературні й етнографічні теми: “Три вступительные преподавания о русской словесности” (1849), “Очерк литологии” (1860), “О литературно-умственном движении русинов” (1863), “Карпатская Русь” (1875), а особливо збірник “Народные песни Галицкой и Угорской Руси” (т. 1–4, 1878), яка й сьогодні має наукову цінність. Велика наукова спадщина Головацького ще й досі повністю не зібрана й не досліджена.(Підготовано за матеріалом Енциклопедії історії України Інституту історії України НАНУ.)

Бібліотека пропонує вам познайомитись ближче з цим видатним вченим за допомогою книги, а саме “Ілюстрована історія України з додатками і доповненнями” Михайла Грушевського, яку ви можете позичити в зручний для вас час.