Вечір зустрічі “У лабіринтах поезії”

До дня поезії  у бібліотеці проходив вечір зустрічі “У лабіринтах поезії”, який був розпочатий словами відомої української письменнииці Ліни Костенко:

Вечірнє сонце, дякую за день!

Вечірнє сонце, дякую за втому,

За тих лісів прсвітлений Едем!

І за волошку в житі золотому

 

Звучала розповідь про письменників вперемішку з поезією. Присутні гості допомагали читати вірші, а також вільно висловлювали власні міркування щодо почутого.Приємно вразили слова Оксани Кузів: “Навчіться бути щасливими, тільки того, що живете, що дихаєте, що бачите, що світло в собі несете.”, а також такі по-дитячому прості і всім зрозумілі слова Ліни Костенко:”Недумано, негадано забігла в глухомань, де трави пахнуть ладаном в кадильницях світань, де вечір пахне м`ятою, аж холодно джмелю, а я тебе, а я тебе, а я тебе люблю…” Звучали також твори Неоніли Стефурак “Любов не можна не впустити – вона, як блискавки батіг…Між сплячих, куплених і ситих не вчути плач її і сміх. Любов поранить і загоїть – як гострий скальпель і як лік.” А також патріотичні вірші Юрія Шкрумеляка, сееред яких: “Наші рідні гори, це вам треба знати, то –  величні й горді синії Карпати. Від річеньки Сяну аж по Стрий глибокий Ніби на сторожі – став Бескид високий.”

Протягом поетичного вечора присутні могли знайомитись з поезією багатьох не згаданих письменників, чиї твори були висвітлені на книжковій виставці. А на завершення звучали вірші Богдана Томенчука “…І у піснях забудеться гризота, а місяць рудуватим хлопчаком цікаво визиратиме з-за плота… У небі зір – як за столом пісень, і ніч туга, як гаварецька глина. Пора додому, бо прийдешній день, заснув , як онучатко на колінах…”