Народознавчий екскурс “Знайомі незнайомці”

Бібліотека пригадує, 28 липня – день Хрещення Київської Русі. Це найважливіша подія для  церкви нашої країни. Тому, кожен рік проводиться величезна кількість  різних заходів. Завітай у бібліотеку та пригадай шлях встановлення християнства на українській землі.

Християнство утверджувалося на українських землях протягом багатьох століть. Історичні джерела засвідчують його присутність у заселених греками містах Північного Причорномор’я ще на початку нашої ери. Звідси воно знайшло собі шлях до Східної Європи. “Повість минулих літ” містить апокрифічний сюжет (інших підтверджень немає), за яким апостол Андрій Первозванний благословив гори, на яких був заснований Київ, а на місці, де тепер Андріївський собор, поставив хрест. За іншими переказами, поширював християнство на наших землях і учень апостола Петра Папа Климент IV. Є свідчення, що українських теренів на початку 60-х років IX ст. сягали й дороги солунських братів Кирила і Мефодія.

Більш-менш системне освоєння християнством причорноморських земель у VІ-VІІ ст. пов’язують з геополітичними інтересами до них візантійських імператорів. Але не тільки в Причорномор’ї знали його в ті часи. При археологічних розкопках поблизу Чернівців було знайдено формочку для відливання натільних хрестиків, датовану IV ст. Це дало підстави стверджувати, що вже тоді там жили християни. Певний вплив на цей процес справили військово-політичні й торговельні зносини наших предків зі своїми християнізованими сусідами.

Побутують версії, що хрещеним був князь Кий. А те, що на могилі Аскольда було поставлено церкву, теж свідчить, що він був християнином. Стверджують, що хрестився він у 860 р. Тоді в списку Константинопольського патріархату з’явилася ще одна єпархія – Руська. Значилася вона під номером 61. Очевидно, вона опікувалася християнізованим населенням слов’янського світу.

Побутують різні версії з приводу того, до якого християнського обряду – західного чи східного – схилявся Володимир. Традиційно домінує версія, що вибір східного обряду був заздалегідь продуманим і цілеспрямованим. Водночас не позбавлені аргументів міркування, що метою Володимира було утвердження на землях Києворуської держави слов’янського варіанту християнства, ідея якого виношувалася Кирилом і Мефодієм.

Але рішучі спроби Володимира, який був слабо обізнаним з особливостями церковних відносин, розбудувати церкву, незалежну від будь-якого християнського центру, були марними. Бо жодна з існуючих на той час церков не могла визнати Руську церкву. Тому вже Ярославові Мудрому довелося вступити в переговори щодо створення на Русі церковної ієрархії. Наміри київського князя щодо церковної автокефалії Візантія відкинула, погодившися згодом послати в Київ митрополита. Ним був присланий у 1039 р. грек Феопемпт, який внаслідок протистоянь з місцевим духовенством змушений був у 1042 р. втекти до Константинополя, що спричинило війну між Візантією та Києвом.

Згодом сформувалася централізована релігійна організація на чолі з митрополитом, якого призначав константинопольський патріарх, а затверджував імператор Візантії. Київська митрополія вважалася частиною Константинопольського патріархату. Тим часом Ярослав завдяки династичним шлюбам, в орбіті яких опинилися чи не всі правлячі двори європейських країн, у тому числі й Візантії, успішно утверджував міжнародний авторитет своєї держави. У 1051 р. після смерті митрополита-грека князь без погодження з імператором і Константинопольським патріархом уперше призначив митрополитом руського священика Іларіона, автора відомого “Слова про закон і благодать”, а пізніше – ученого-книжника, філософа Клима Смолятича. Це були спроби вивести Руську церкву з-під прямого впливу Візантії. Але згодом Константинополь відновив своє право присилати митрополитів до Києва.

Оскільки тривалий час християнство існувало на українських теренах поряд з язичеством, прибічники якого, еволюціонуючи до нової віри, нелегко розлучалися зі своїми богами, це породило своєрідний релігійний феномен – двовір’я. Воно виражалося у перенесенні особливостей, функцій язичеських богів на Ісуса Христа, святих мучеників, у наданні язичеській побутовій звичаєвості християнської символіки, у паралельному виконанні християнських і язичеських обрядів, поєднанні свят. Двовір’я відоме багатьом народам – єгиптянам, германцям, римлянам. Цей термін в Україні вперше застосував Феодосій Печерський (XI от.).

Хрещення сприяло об’єднанню Русі в єдину феодальну державу, дало поштовх розвитку економіки, освіти, духовності й культури, Русь зрівнялася з монотеїстичними державами в цивілізованому світі, зріс її міжнародний авторитет. Про це свідчать, зокрема, династичні шлюби: Ярослав Мудрий був одружений з дочкою шведського короля, сестра Ярослава стала королевою Польщі, три його дочки – королевами Угорщини, Норвегії та Франції. А київський митрополичий престол обіймали в ІХ-Х ст. ієрархи то греко-, то латинофіли. Тоді ще християнський схід і захід співіснували відносно гармонійно. Та в другій половині XI ст. між ними розпочалася боротьба за вплив на Русь.

Те, чого ви могли не знати

 Історію і традиції Дня Хрещення Київської Русі ми вже встигли розповісти. Тепер, ми б хотіли здивувати вас цікавими фактами про цю подію.

День Хрещення Київської Русі: могло бути і раніше
Помилково вважати, що Володимир був першим, хто приніс християнство на Русь. Як мінімум, варто згадати рівноапостольну Ольгу, яка теж встигла прийняти цю віру. Та й про віросповідання Аскольда, який був задовго до Хрещення Русі, теж ходить багато чуток.

День Хрещення Київської Русі: представники Папи Римського в Києві
Ще в 973 році до Києва приїхали представники Папи Римського. Думаю, що можна зрозуміти навіщо. Але переговори не принесли ніяких результатів. А все тому, що в той час у державі був переворот і владу захопив Володимир. Йому довелося оголосити себе язичником, щоб отримати підтримку більшості населення Київської Русі.

День Хрещення Київської Русі: не єдиний Володимир
В історії хрещення Володимира прийнято називати початком поступального переходу на християнство центрально-європейських країн. Але це не зовсім так, адже ще в 960 році цею справу розпочав польський князь Мешко, в 974 датський король Гарольд Блотанд, і багато інших. Так що, можна сказати, що Володимир був далеко не першим християнським главою держави в центральній Європі.

День Хрещення Київської Русі: зцілення
Ходять легенди про те, що Володимир незадовго до хрещення повністю осліп. Тоді його майбутня дружина, християнка, Анна, почала наполягати, на хрещенні ще більше. І, за легендою, сталося диво: відразу після прийняття нової віри до Володимира повернувся зір.

День Хрещення Київської Русі: мозаїки в Римі
На честь 1000 святкування Дня Хрещення Київської Русі, в Римі було встановлено дві нових мозаїки. На них зображені святі Ольга і Володимир, які і почали християнізацію Київської Русі.

Нагадаємо, що День Хрещення Київської Русі відзначається 28 липня.