Літературна година “Коли ще звірі говорили”

 

Євген Маланюк свого часу писав: «Свідомо чи несвідомо, з власного пересвідчення чи з чужого голосу, але кожен, почувши ім’я Франка, здіймає шапку незалежно від свого місця народження. Тут діє інстинкт величі».

27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі народився  видатний український письменник, поет, публіцист, перекладач, учений, громадський і політичний діяч – Іван Якович Франко. Доктор філософії (1893), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка(1899), почесний доктор Харківського університету (1906).

Бібліотека пропонує літературну годину за книгою “Казок” Івана Яковича Франка – “Коли ще звірі говорили”. Тема цікава, повчальна і багатьом вже відома, адже Франко висвітлює людські стосунки лісовим життям звірів.  Більшість дітей дуже люблять тварин і найкраще навчаються з прикладу, а тим більше, якщо цей приклад у вигляді КАЗКИ.

“Оті простенькі сільські байки, як дрібні, тонкі корінчики, вкорінюють у нашій душі любов до рідного слова, його краси, простоти і чарівної милозвучності. Тисячі речей у житті забудете, а тих хвиль, коли вам люба мама чи бабуся оповідала байки, не забудете до смерті.”

                                                                                                    Іван Франко.

Упродовж своєї більш ніж 40-літньої творчої активності Франко надзвичайно плідно працював як оригінальний письменник (поет, прозаїк, драматург) і перекладач, літературний критик і публіцист, багатогранний учений — літературо-, мово-, перекладо- й мистецтвознавець, етнолог і фольклорист, історик, соціолог, політолог, економіст і філософ. Його творчий доробок, писаний українською (більшість текстів), польською, німецькою, російською, болгарською, чеською мовами, за приблизними оцінками налічує кілька тисяч творів загальним обсягом понад 100 томів. Усього за життя Франка окремими книгами і брошурами з’явилося понад 220 видань, у тому числі більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Він був одним із перших професійних українських письменників, який заробляв на життя літературною працею.

У поетичному доробку Франка близько півтисячі окремих ліричних і ліро-епічних творів, частина з яких виходили за життя поета в 11 збірках (з урахуванням перевиданих). Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, Франко виявив себе на багатьох ділянках української культури. Був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком літератури, перекладачем, видавцем. Сюжети для творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури.  Був «золотим мостом» між українською і світовими літературами.

Бібліотека щиро запрошує всіх бажаючих! Особливо приводьте та знайомте дітей з бібліотекою, з творчістю велетів слова, сьогодні – з творчістю Івана Яковича Франка!!! Вам завжди раді у БІБЛІОТЕЦІ!!!

Святковий концерт: “Нема на світі України, немає другого Дніпра”

Святкування 27-ї річниці Дня Незалежності нашої неньки УКРАЇНИ в Березівці, як завжди розпочалось Святою Літургією, а продовжувалось в будинку культури нашого села святковим концертом.

 

 

Хвилина національної свідомості: “Любов до країни втілена у кольорі”

 

Серпневий Спас — величне свято, що світу благодать несе. Хай він добра нам дасть багато, від бід і втрат нас всіх спасе!

Гарячий серпень, синій небокрай,
Духмяний запах меду і вощини.
Ми вдячні Господу за щедрий урожай,
І Спаський передзвін у небі лине.
Спасителю, прийми від нас уклін
За соти у бурштиновому соці,
Прийми молитву. Спаський передзвін
Воздасть хвалу врожаю в цьому році!

  

 

Щороку 19 серпня в нашій країні і в нашому селі Березівці, відзначають свято під цікавою назвою – Яблучний Спас. Цей день говорить нам про те, що наближається осінь, до якої треба почати готуватися, про те, що пора збирати врожай фруктів та овочів, які до цього часу повністю достигли та готові до збору. Це свято супроводжується різними обрядами і традиціями, які передаються з покоління в покоління.

Березівка традиційно розпочинає “Спаса” Святою Літургією, після якої усі вискладують півколом, довкола церкви кошики з фруктами, медом, різними травами, зіллям, маком та освячують їх. Освячувати в цей день можна будь-які плоди — головне, не забути подякувати за них Тому, Хто, як сказав Іоанн Златоуст, преобразився на горі Тавор, «щоб показати нам майбутнє преображення єства нашого і майбутнє Своє пришестя на хмарах у славі з ангелами».

Кілька приказок до свята:

Сухий день віщує суху осінь, мокрий – мокра, а ясний – суворої зими.

На другий Спас і жебрак яблучко з’їсть.

До другого спаса не їдять ніяких плодів, крім огірків.

Хто коли хоче (полетіти), а журавель до Спасу.

Прийшов Спас – усьому час.

Пропозиція читачам: “Святкуємо, читаємо і дізнаємось!!!”

У серпні ми святкуємо кілька свят, які несуть в собі різноманітні традиції, звичаї українських регіонів та українського народу в цілому: Маковея, Спаса, Успення Пресвятої Богородиці. Бібліотека запрошує до читання і пропонує книги, що розкажуть про звичаї та традиції свят українського народу.

Пропоную книги Олекси Воропая. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. – Т.I,II. – Мюнхен: Українське видавництво, 1958. – 309+289 с.

Хрестоматійне – і, мабуть, найкраще донині видання про українські календарні звичаї. Як готувалися до Свят-вечора і як зустрічали Різдво Христове, як гуляли Масляну і як поводилися у Великий піст, як святкували Великдень і які розваги припадали на Івана Купала – про це йдеться у виданні, яке знайомить з багатим і різноманітним світом народ­них звичаїв, за якими жили українці з давніх-давен до нашого часу. Звичаї, що дісталися нам у спадщину від дідів-прадідів, не втратили свого значення й сьогодні. Збагачені обрядовими піснями, віршами, легендами, вони є справжньою скарбницею духовної культури українського народу.

У першому томі частини “Зима” і “Весна”, у другому – “Літо” й “Осінь”.

Книги видавництва Обереги (Київ), 1994 року  Степана Івановича Килимника (нар. 24 грудня 1889 (5 січня 1890), село Якушинці Вінницького повіту Подільської губернії, нині Вінницького району Вінницької області — † 9 травня 1963, Торонто, Канада) — український історик, етнограф, педагог. Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка та Української вільної академії наук.

       

Унікальна енциклопедична праця видатного дослідника української етнографії та етнології із зарубіжжя Килимника Степана дає можливість кожному заглянути в далекі віки назад і тим самим реалізувати знаменне сократівське «Пізнай самого себе», відчути себе нацією, що з правіків належить до могутньої і прекрасної у своїх барвах європейської цивілізації.

 

Бліц-огляд “Антін Крушельницький – символ української інтелігенції”

         

Книжка для дітей, видана А.Крушельницьким у Відні та одна з «Читанок» А.Крушельницького

4-го серпня 2018 р. виповнилося 140 років від дня народження Антона Крушельницького – відомого українського письменника, есеїста, науковця, літературного критика, журналіста, педагога, міністра освіти УНР, редактора шкільних хрестоматій з української літератури, громадського та політичного діяча кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Він був представником славної родини Крушельницьких, історія якої є прикладом трагічної історії галицької інтелігенції ХХ століття.

Антін Крушельницький для всіх галичан залишився символом української інтелігенції, при чому інтелігенції, яку сталінський режим знищував цілими родинами. Уся родина Крушельницьких виїхала на радянську Україну 1932 року і майже вся була знищена, за невеликими винятками – малолітніх дітей синів Антона Крушельницького, які лишилися живі і написали дуже цікаві книги про дитинство на радянській Україні, про сибірські роки, про роки таборів, заслань та переслідувань як ворогів народу.

Отже, ким був Антін Крушельницький? Прізвище його свідчить про те, що його предки походять з української шляхетної родини. Протопласт родини походить зі села Крушельниця на Самбірщині.

Народився Антін Крушельницький 4 серпня 1878 року, у місті Ланцуті (тепер це територія Польщі). Здобув хорошу освіту. Зокрема, вчився у Львівському університеті. Далі був викладачем, працював у гімназіях Львова, Відня, Коломиї, Рогатина, Бережан і Городенки. У Городенці був вісім років директором Української гімназії Товариства «Рідна школа».

За політичними поглядами Антін Крушельницький у роки своєї юності і початку трудової діяльності належав до радикальної партії, яка називалася русько-українська радикальна партія.

З 1901 року Антін Крушельницький почав співпрацювати з різними виданнями, зокрема, з газетою «Буковина», журналом „Літературно-науковий вісник” і був одним із редакторів журналу «Прапор» (від 1907 до 1912 року), це був орган українських вчителів Галичини. 

У роки визвольної боротьби Антін Крушельницький з огляду на те, що він користувався великим авторитетом серед учителів і населення, мав великий досвід педагогічної роботи.

Після поразки визвольних змагань він емігрував до Відня і заснував видавництво «Чайка». В інтернеті є обкладинки численних видань, які видавав Антін Крушельницький. Зокрема, це читанки, інші друковані підручники, які побачили світ у Відні, у «Чайка». Потім він очолював педагогічну місію Міністерства освіти УНР вже в екзильному уряді і працював редактором та видавцем журналу «Нові шляхи».

Він був дуже популярним у Галичині і як поет, і як письменник, і як есеїст, писав гострі рецензії, критичні огляди, науково-популярні статті тощо, тобто був людиною дуже активною, дуже плодовитою, багато працював у різних галузях.

Попри це, у липні 1932 року він виїхав до Харкова,  до столиці радянської України, де його оселили разом з іншими галичанами в будинку, який називався «Слово». Тут жили інші відомі і письменники, і політичні діячі, і державні керівники. Це був дім української інтелігенції. Нині він весь обвішаний меморіальними таблицями про людей, яких знищили у 30-ті роки.

 

Розстріляна і знищена родина Крушельницьких. Сидять (зліва направо): Володимира, Тарас, Марія (мати), Лариса і батько Антін. Стоять: Остап, Галя (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. Це фото стало символом знищення більшовицьким режимом української інтелігенції.

6 листопада 1934 був заарештований органами НКВД УСРР у Харкові. У постанові оперуповноваженного ІІ відділу СПО УДБ у Харківській області Бордона стверджувалося: «Крушельницький Антін Володиславович є одним із керівників створеного в Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії і уряду».

Справу А. Крушельницького розглядала 28 березня 1935виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР. Вирок: 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Заслання відбував у Соловецькій тюрмі.

Рішенням «трійки» УНКВД Ленінградської області письменника засудили до розстрілу. Страчений 3 листопада 1937.

Реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР 19 жовтня 1957 року.

Із секретної записки тюремного управління НКВД від 16 червня 1941 відомо, що в архівах цього управління зберігалося 13 зошитів рукопису роману А. Крушельницького українською мовою «Батьківщина». На звороті цієї «службової записки» зазначено «Рукопис цього твору знищено шляхом спалення 4.VI.1941».