Бліц-огляд “Антін Крушельницький – символ української інтелігенції”

krushelnickiy_foto-1
         

Книжка для дітей, видана А.Крушельницьким у Відні та одна з «Читанок» А.Крушельницького

4-го серпня 2018 р. виповнилося 140 років від дня народження Антона Крушельницького – відомого українського письменника, есеїста, науковця, літературного критика, журналіста, педагога, міністра освіти УНР, редактора шкільних хрестоматій з української літератури, громадського та політичного діяча кінця ХІХ – першої третини ХХ століття. Він був представником славної родини Крушельницьких, історія якої є прикладом трагічної історії галицької інтелігенції ХХ століття.

Антін Крушельницький для всіх галичан залишився символом української інтелігенції, при чому інтелігенції, яку сталінський режим знищував цілими родинами. Уся родина Крушельницьких виїхала на радянську Україну 1932 року і майже вся була знищена, за невеликими винятками – малолітніх дітей синів Антона Крушельницького, які лишилися живі і написали дуже цікаві книги про дитинство на радянській Україні, про сибірські роки, про роки таборів, заслань та переслідувань як ворогів народу.

Отже, ким був Антін Крушельницький? Прізвище його свідчить про те, що його предки походять з української шляхетної родини. Протопласт родини походить зі села Крушельниця на Самбірщині.

Народився Антін Крушельницький 4 серпня 1878 року, у місті Ланцуті (тепер це територія Польщі). Здобув хорошу освіту. Зокрема, вчився у Львівському університеті. Далі був викладачем, працював у гімназіях Львова, Відня, Коломиї, Рогатина, Бережан і Городенки. У Городенці був вісім років директором Української гімназії Товариства «Рідна школа».

За політичними поглядами Антін Крушельницький у роки своєї юності і початку трудової діяльності належав до радикальної партії, яка називалася русько-українська радикальна партія.

З 1901 року Антін Крушельницький почав співпрацювати з різними виданнями, зокрема, з газетою «Буковина», журналом „Літературно-науковий вісник” і був одним із редакторів журналу «Прапор» (від 1907 до 1912 року), це був орган українських вчителів Галичини. 

У роки визвольної боротьби Антін Крушельницький з огляду на те, що він користувався великим авторитетом серед учителів і населення, мав великий досвід педагогічної роботи.

Після поразки визвольних змагань він емігрував до Відня і заснував видавництво «Чайка». В інтернеті є обкладинки численних видань, які видавав Антін Крушельницький. Зокрема, це читанки, інші друковані підручники, які побачили світ у Відні, у «Чайка». Потім він очолював педагогічну місію Міністерства освіти УНР вже в екзильному уряді і працював редактором та видавцем журналу «Нові шляхи».

Він був дуже популярним у Галичині і як поет, і як письменник, і як есеїст, писав гострі рецензії, критичні огляди, науково-популярні статті тощо, тобто був людиною дуже активною, дуже плодовитою, багато працював у різних галузях.

Попри це, у липні 1932 року він виїхав до Харкова,  до столиці радянської України, де його оселили разом з іншими галичанами в будинку, який називався «Слово». Тут жили інші відомі і письменники, і політичні діячі, і державні керівники. Це був дім української інтелігенції. Нині він весь обвішаний меморіальними таблицями про людей, яких знищили у 30-ті роки.

 

Розстріляна і знищена родина Крушельницьких. Сидять (зліва направо): ВолодимираТарасМарія (мати)Лариса і батько Антін. Стоять: ОстапГаля (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. Це фото стало символом знищення більшовицьким режимом української інтелігенції.

6 листопада 1934 був заарештований органами НКВД УСРР у Харкові. У постанові оперуповноваженного ІІ відділу СПО УДБ у Харківській області Бордона стверджувалося: «Крушельницький Антін Володиславович є одним із керівників створеного в Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії і уряду».

Справу А. Крушельницького розглядала 28 березня 1935виїзна сесія Військової колегії Верховного Суду СРСР. Вирок: 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Заслання відбував у Соловецькій тюрмі.

Рішенням «трійки» УНКВД Ленінградської області письменника засудили до розстрілу. Страчений 3 листопада 1937.

Реабілітований Військовою колегією Верховного Суду СРСР 19 жовтня 1957 року.

Із секретної записки тюремного управління НКВД від 16 червня 1941 відомо, що в архівах цього управління зберігалося 13 зошитів рукопису роману А. Крушельницького українською мовою «Батьківщина». На звороті цієї «службової записки» зазначено «Рукопис цього твору знищено шляхом спалення 4.VI.1941».