Поетична хвилинка “Мене любов ненависті навчила…”

Друзі, сьогодні хотіла поговорити про Лесю Українку, як про письменницю, що стала символом України та про її зовсім нелегкий життєвий шлях. Адже саме сьогодні 25 лютого 1871 року  народилася Лариса Петрівна Косач-Квітка.

Бібліотека пропонує наступні книги:

Коротко про біографію письменниці: Леся Українка (справжнє ім’я Лариса Петрівна Косач-Квітка) народилася 13 лютого (25 лютого) 1871 року в м. Новоград-Волинський (тепер Житомирська область). Померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в селищі Сурамі (Грузія). Видатна українська поетеса, письменниця, перекладачка, діяч культури.

Вона народилася слабкою і тендітною, практично постійно хворіла, померла у віці 42 років, ставши символом України, її непокори, самобутності, незалежності, опинившись в одному ряду з Тарасом Шевченком, Григорієм Сковородою, Петром Могилою, Андрієм Шептицьким, Іваном Франком.

Завдяки її творчості українська література зайняла одну з найвищих позицій у світовій культурі, а про українців і Україну заговорили у всьому світі, захоплюючись разючими картинами життя «цього великого, самобутнього, гостинного і разом з тим сміливого, відважного народу, нескореного тими бідами, які довелося пережити українцям за свою довгу і славну історію».

Леся Українка різко розсунула традиційні жанри української літератури. З-під її пера вийшли блискучі твори епічного характеру, приголомшливі драматичні творіння, яскраві прозові роботи, в тому числі публіцистика. І це крім поезії.

У 19-річному віці вона самостійно склала для своїх сестер підручник «Стародавня історія східних народів» українською мовою. Також вона багато перекладала на українську мову М. Гоголя, А. Міцкевича, Г. Гейне, В. Гюго, Гомера та ін.

Основна тема творчості Лесі Українки – це національно-визвольна боротьба українського народу, впевненість у перемозі в цій боротьбі.При тому в цій темі вона виступила новатором, впроваджуючи, крім інноваційних стилістичних і жанрових прийомів, нові образи борців за волю, незалежність, свободу України.

Основними джерелами творчості Лесі Українки стали її власні переживання. Завдяки їм в українській поезії з’явилися надзвичайно прекрасні по глибині ліричності, душевного драматизму і психологізму твору – від раннього циклу «Зоряне небо» до «Весна в Єгипті» і «З подорожньої книжки» (1910-1911 р.).

Крім романтизму, Леся Українка створила чимало шедеврів в інших літературних напрямках. Так,

 

• декадентство характерно для «Блакитної троянди»;
• реалізм – для «Єдиний син», «Над морем», «Приязнь», естетизм («поезія чистої краси») – для одного з найгеніальніших творів письменниці – драми-феєрії «Лісова пісня”.
• Леся Українка однією з перших стала поєднувати у своїй творчості кращі традиції української літератури з досягненнями сучасної європейської поезії. І разом з тим привносила власні новаторські жанрово-стилістичні методи і концептуальні ідеї, що збагатили не тільки українську, а й європейську літературу.

 

Створюючи драми в стилі античності і Середньовіччя, письменниця тим самим прилучала свій народ до скарбів світової культури і разом з тим показувала світові самобутність і унікальність українців.

Леся Українка стала найбільшим збирачем українського фольклору,зберігши його для нащадків, знала близько 500 народних пісень, написала роботу по фольклористиці «Купала на Волині». Її чоловік Климентій Квітка з її голосу записав великий цикл народних пісень. До речі, вони, Леся і Климентій, були першими українськими фольклористами, хто почав записувати народні українські пісні на фонограф.

 

Леся Українка переклала українською мовою Гейне, Байрона, Гомера, Данте, Шекспіра, поезію Стародавнього Єгипту, гімни «Рігведи» та ін.

Творча спадщина Лесі Українки включає більше 270 віршів, не рахуючи поем і віршованих драматичних творів, півтора десятка оповідань, стільки ж статей, величезну кількість перекладів, безліч зібраних унікальних народних пісень, казок, переказів, легенд українського народу.

Інформаційна хвилинка для першачків: “Де живуть книги?!!”

Сьогодні незвичайний день, адже сьогодні “День дарування книг”, а я б додала з любов’ю, адже це ще й день св. Валентина. В такий гарний і світлий день в бібліотеці відбулася експрес-подорож країною книг. За доброю настановою першої вчительки Грейди Олени Миколаївни діти познайомились  з сільською книгарнею.

Для цих маленьких майбутніх читачів цікаво все: де живуть книги, як вони народжуються, куди подорожують, чиї руки їх гортають, як люди люблять і як повинні поводитись з книжками.

Також коротко маленькі непосиди слухали про саму бібліотеку: де і як поскладані дорослі і дитячі книги, та звідки можна в бібліотеці отримати потрібну інформацію, окрім книги: це і про періодику, і про віртуальну реальність, і про різного роду виставки, презентації, подорожі і т.д.   Про Героїв Небесної Сотні (адже 20 лютого 5-та річниця), про 145-ту річницю з дня народження Лесі Українки.

Настінна фотогалерея героїв нашого села, тих хто побачив і відчув війну на собі, настінний фотоколаж усіх масових заходів які відбулися напередодні, папка у якій зібрана вся інформація від народження бібліотеки до сьогодення, а також про рідне село. Все це коротко сьогодні почули та побачили маленькі гості-читачі. Отримавш запрошення на майбутнє ми попрощалися сьогодні та пообіцяли часто зустрічатися в майбутньому у цій маленькій країні книг.

Виставка-інтрига “Шоколадні історії про кохання”

Саме з красивого хочеться розпочати цей день:

(Ліна Костенко)

Очима ти сказав мені: люблю. 
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю
несказане лишилось несказанним.

Життя ішло, минуло той перон,
Гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.

Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.

Друзі, бібліотека пропонує підбірку книг, які безпосередньо стосуються свята та дня закоханих. Про кожну з цих книг докладніше ви зможете прочитати в групі ФБ “Маркет читацьких історій”

 на День святого Валентина вітають не тільки коханих, а й усіх друзів та близьких (мабуть варто взяти з них приклад 😉 ). А на початку 10 століття тутешні чоловіки дарували своїм обраницям марципани, які на той час були досить дорогим задоволенням. Кондитери підхопили цей тренд і запропонували покупцям на вибір різноманітні ласощі з привітаннями до свята. Першими були червоно-білі карамельки. Далі з’явились коробки у формі серця. І так традиція поступово дійшла і до наших днів.

Досить цікавий звичай існує в Канаді. Якщо вірити розповідям, 14 лютого жінка може зробити пропозицію своєму коханому. Якщо ж він відмовиться від такого “подарунку”, то може отримати штраф або й до в’язниці потрапити. Очевидно, цього дня деякі чоловіки тікають світ за очі, аби навіть не потрапляти жінкам на очі 🙂 Хоча така доля оминає декого, а саме: одружених, тих, хто вже знайшов своє щастя з іншою, або тих, хто погодився на пропозицію своєї коханої.

У Британії прийнято дарувати жінкам червоні троянди (втім, мабуть, не тільки в Британії). Цікаво, що у відповідь ви можете отримати яблуко як символ кохання і краси.

У японців все як завжди “не так як у людей”. Представники сильної половини людства отримують тут більше подарунків, ніж жінки. При цьому в них є спеціальний шоколад “хонмей” – дарувати його можна тільки особливому чоловіку, як то кажуть, “тому єдиному”. А ще тут проводиться щорічний конкурс на найголосніше зізнання в коханні. Хлопці та дівчата виходять на спеціальну сцену і чимдуж викрикують вітання коханій людині. Ось така ось дивина 🙂

Францію не дарма називають “країною кохання” – саме французи першими почали вітати один одного у віршованій формі. Тут прийнято дарувати на День Валентина дорогоцінні прикраси або біжутерію, а ще шоколадні мусси, еротичну білизну, йогурти рожевого кольору, солодощі-сердечка, лотерейні квитки (?!) і романтичні подорожі на двох.

Південно-Африканська Республіка також святкує День всіх закоханих. Як не дивно, ця країна вважається однією з найромантичніших, адже її розташування приваблює сотні парочок, як мріють поніжитись в цей день на пляжі. Місцеві дівчата чіпляють на рукав папірчик з іменем коханого. А вечірки і гуляння можуть тривати цілий тиждень.

Мешканці Данії надсилають один одному засушені квіти, при цьому ти отримуєш ту квітку, з якою асоціюєшся у коханого. Данці пишуть кумедні, зазвичай анонімні віршики “gaekkebrev”. Дівчина сама повинна здогадатись від кого він, якщо їй вдасться, то цього ж року вона отримає шоколадне великоднє яйце.

Німці зрадили романтичним традиціям. У них святий Валентин – перш за все, покровитель психічно хворих. Саме тому 14 лютого всі психіатричні лікарні прикрашають червоними стрічками.

Жителі Ісландії запалюють багаття на честь Валі – сина Одіна, хоча саме свято теж символізує любов. Дівчата одягають хлопцям на шию вуглики, а ті у відповідь дають дівчатам маленькі камінці – вважається, що для розпалення багаття потрібна іскра, яка з’являється від тертя каменю об камінь.

Валентинки

Вважається, що звичай з валентинками з’явився саме завдяки святому Валентину. Однак найдавніше привітання до Дня всіх закоханих, відоме в наші часи, – це вірш, створений в 1415 році герцогом Орлеанським. Перебуваючи в Лондонському Тауері, він, очевидно, намагався якось розважити себе і почав писати дружині валентинки.

Перші валентинки створювались власними руками. Найталановитіші писали акровірші, в яких перші літери кожного рядка утворювали слово – ім’я коханої/коханого. Трохи згодом в Британії вирішили полегшити завдання людям і почали друкувати збірки віршів – хлопці та дівчата вибирали найкращі та переписували їх у валентинку. З цього і розпочалось виробництво валентинок в промислових масштабах. Ця ідея виникла в американки Есетр Хауленд. Лише за рік вона продала листівок на суму 5000 доларів.

Купідон

А тепер кілька цікавих фактів:

• В деяких країнах мужчини дарували своїм незаміжнім (ще) обраницям одяг: якщо дівчина приймала подарунок, вона погоджувалась вийти заміж за цього чоловіка.
• Колись дівчата вірили в повір’я: якщо дівчина побачить в цей день вільшанку (пташку), то їй судилось вийти заміж за моряка, якщо горобця, то судився їй бідняк, з яким вона все ж таки знайде своє щастя, а щиглик обіцяє їй чоловіка-мільйонера.
• Більша частина валентинок, які отримують люди по всьому світу, – аноміна або написана лівою рукою чи справа наліво, щоби додати загадковості. Однак, якщо ви вірите в долю, вам доведеться самотужки розшукати відправника.
• Рекорд на найдовший поцілунок був встановлений у Нью-Йорку. Роберта і Марк Грізволд цілувались впродовж 29 год. 37 хв. Весь цей час вони провели навстоячки, без перерв на сон, їжу чи інші фізіологічні потреби.
• Ще один рекорд, пов’язаний з поцілунками був встановлений в 1990 році Альфредом Вольфрамом, який поцілував 8001 людину впродовж 8 год.
• За кількістю продаж, валентинки займають перше місце, поступаючись тільки  різдвяним листівкам. Більшість валентинок купують жінки, чоловіки більше “спеціалізуються” на цукерках, шоколадках і букетах троянд.
• Римо-Католицька церква схиляється до думки, що Святий Валентин – покровитель не закоханих, а психічнохворих. Тому на іконах часто зображають, як він зцілює хлопця від епілепсії. А православна церква згадує Валентинів 7 травня, 19 липня та 12 серпня.
• Мощі святого Валентина є в Самборі на Львівщині. Автентичність їх підтверджена Папою Римським 1759 року. Кажуть, що Валентин був покровителем місцевої єпархії. Але хто зна, чи це той самий Валентин…
• У Мексиці в 2012 році відбулась церемонія колективного шлюбу, в якій взяли участь більше 6 000 пар.

 

Новий рік розпочинаємо з нових книг!!!

Хочу розпочати новий рік з вдячності. Адже не вперше сільська бібліотека отримує книжкові новинки завдяки сільському бюджету. Бібліотека щиро дякує всім хто долучився до виділення, оформлення та доставки книг у бібліотеку.

Хочу трішки розказати про отримані книги. Серед них казки, оповідання, розповіді, романи, енциклопедії, науково-повчальні книги.

Деякі книги входять до шкільної програми з української та світової літератури. Зимову тематику змінює літня, рослинність  плавно переходить у розповіді про тварин, пригоди у наукові космічні дослідження.

Трішки книг для хлопців: про козаків, про пригоди та козацькі скарби, а також про козацьку шаблю та цікаву легенду про неї.

Наступна фотографія продемонструє книжки для дітей 5-9 класів, підлітків, їхні стосунки, проблеми , пригоди. Серед запропонованих Володимир Короленко з твором “Сліпий музикант”, який діти вивчають у школі.

Для тих , хто полюбляє класику, бібліотека пропонує знамениту Шарлоту Бронте з її творами “Джейн Ейр” та “Вчитель”, а також оспівані “Ті що співають у терні”  англійського письменника Колліна Мак-Каллоу.

Друзі-читачі, наступні фото запропонують вам великий вибір художньої літератури сучасних зарубіжних та українських письменників, серед яких вже добре хнайомі вам: Володимир лис, Макс Кідрук, Надія Гуменюк, Ніна Фіалко, Світлана Талан та багато інших.

Знаменита “Тричі продана” Павла Наніїва, улюблена для молоді “Алхімік” Паула Коельйо, продовження всіма любленої Аньєс Мартен Люган “Закохані в книжки не сплять на самоті” та інші, що не залишать вас байдужими.

Люко Дашвар, Василь Шкляр, Джоджо Мойес, Ірен Роздобудько все це та багато іншого на бібліотечному блозі та в дрібницях, про кожну книгу зокрема, у “Маркеті читацьких історій” від фейсбуку, приєднюйтесь та читайте, вибирайте до душі на ваш смак.

І небагато проте цікаво про рідний Івано-Франківськ. А для тих, хто відпочиває з детективом Агата Крісті здивує та заінтригує.

 

 

Літературні вершки до вашої кави “Комфорт душі і тіла з Галиною Турелик”

То — лиш видима часточка життя,

краплина неосяжна, незбагненна.

В моєму серці владно клекотять

серця людей, які жили до мене.

Щоб суть високу людяну свою

метал, вогонь і світло не забули,

я день ще не народжений люблю

і не віддам у забуття минулий.

Серед шалених і важких витків,

які Земля в німих безоднях пише,

я під собою чую сто віків,

а над собою — набагато більше.

Поезія  Галини Турелик зі збірки «Новосілля»

Галина Зіновіївна Турелик – поетеса, журналістка. Народилася 2 лютого 1949 р. в м. Львові в родині службовця. З 1958 року проживає на Прикарпатті, саме тут сформувалася як творча особистість. Після закінчення факультету журналістики Львівського державного університету імені І. Франка, працювала в редакціях районної газети «Прапор Перемоги» (м. Галич) та Івано-Франківської обласної газети «Прикарпатська правда». З 1979 р. – редактор Івано-Франківської молодіжної газети «Комсомольський прапор». Наступні 18 років пройшли в активній журналістській роботі, праці в журналі «Перевал» на посаді першого заступника головного редактора.

   Галина Турелик зуміла поєднати в своєму житті, здавалось би, не поєднуване: активну журналістську та редакторську працю з немеркнучими спалахами поетичного слова. Її творча дорога почалася ще у 1966 р. У своїй поетичній творчості оспівувала працю земляків-хліборобів, будівельників, онови в житті прикарпатського краю. Вона схвильовано писала про щастя і драми в коханні, про радість материнства, чарівну красу природи.

 За першу поетичну збірку «Посіяний промінь» молоду журналістку приймають 1971 року в Спілку письменників України. Відтак було 20 років активного життя в літературі, підсумком яких стали  книги „Три зернини”, „Вечірні бджоли”, „Зелене багаття”, „Новосілля”, „Між альфою й омегою”, „Монолог” і „Бурштинова ватра”, «Здвиження».

   На даний час, відома прикарпатська поетеса Галина Турелик є  авторкою дев’яти поетичних збірок. Кожна з них засвідчувала поглиблення майстерності поетеси, яка наче долала щоразу якийсь внутрішній духовний бар’єр, йдучи від емоційності до філософської багатовимірності слова. Поетеса у постійних пошуках свого неповторного слова, власного бачення світу і людей у ньому.

   Поетеса є лауреатом обласної літературної премії ім. Дмитра Клима 1970 року за першу збірку «Посіяний промінь», лауреатом премії імені Мирослава Ірчана та Володимира Свідзінського за поетичну збірку «Здвиження” („Місто НВ”, 2009).

У 1998 році за добірку поезій «Світлотіні старих світлин», опублікованих у «Перевалі», Галина Турелик була відзначена обласною премією імені Василя Стефаника.