“Поетичними садами Дмитра Павличка”

“Свій біль переливаючи в сонети, дивився він з вікна тюрми на Львів. Де ж ти, свободо без фальшивих слів, де ж ви, пісні без мук, без падань злети?”

Любі читачі та друзі книг, сьогодні бібліотека хоче познайомити вас з Дмитром Васильовичем Павличко. Коротко про біографію. Народився 28 вересня 1929 р. у с. Стопчатові Яблунівського району на Івано-Франківщині в багатодітній селянській родині. Спочатку навчався в польській школі с Яблунева, потім у Коломийській гімназії та радянській десятирічці. У 1948р. він вступив до Львівського університету, з 1953 р. навчався в аспірантурі, але невдовзі залишив наукову роботу.

У 1953 р. вийшла перша збірка Д. Павличка «Любов і ненависть». Наступного року поет заочно був прийнятий до Спілки письменників CPCР.  У 1955р. вийшла його збірка

«Моя земля».

Джерело: https://ukrc

lassic.com.ua/katalog/p/pavlichko-dmitro/1299-dmitro-pavlichko-biografiya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua

Книжка, яку я тримаю в руках на фото, другий том “Вибраних творів” Дмитра Павличка. До цієї книжечки ввійшли такі розділи, як “Сонети”, “Вогнище”, “Таємниця твого обличчя”, “Твори для дітей”. Різносторонній та широкий світ людських почуттів знайшов своє вфідображення у цих віршах. Філософські роздуми та пристрасні освідчення, публіцистичні декларації та пейзажні картини, зображення героїв та портрети звичайних людей – все це вирізняється людською пристрастю.

Для прикладу пропоную вам вірш “Жеребець”, здається просто про коня. але ж ні… На мою думку, поет кричить про неволю окремого народу. Як влучно і скрито і актуально про український народ.

Друзі, хто він отой поет???  Ніхто краще не розкаже вам про письменника, як його твори. Тому вашій увазі вірш:

Коли мені не допоможуть вірші,
То вже не допоможуть лікарі.
У сни свої благословенні й віщі
Я відійду самотньо на зорі.

Тоді прийди, кохана, кроком тіні,
Та серця ти за тим собі не рви,
Що все життя віддав я Україні,
Тобі ж – пучок могильної трави.

Я знаю, мила, це несправедливо,
Та поділить інакше я не міг,
Бо й ця трава – так само вічне диво,
Як дивина найкращих днів моїх.

Маленька розгорнута книжечка на фото – збірка Дмитра Павличка “За грань тисячоліть”.

Ось як пише автор про цю свою книжечку: ” …найближча до життя моєї душі поезія. В дитинстві я найбільше любив дивитися на засипані снігами стопчатівські пагорби, я був заівзятим лещетарем, по-теперішньому лижником.

Восьмивірш (так Дмитро називає вірші вцій збірці) – форма поетичного вислову, в якій картина природи, виявляє свою принаду і схований за нею драматичний зміст. Я намагався в своїй пейзажній ліриці, що виступає найчастіше у формі октави, пізнати динаміку людськогожиття у зв’язку з начебто непорушною вічністю світу…

В цій книжцісповідається вражений тугою за молодістю і за чистотою почувань сивий лижник, що падав і піднімався, долаючи вершини і злітаючи начебто на крилах, на рівнини звичайного життя…”

Чимось зачепило мене. Надіюсь, що хоч трішечки зачепило і вашу цікавість до віршів цього письменника. Щиро дякую всім, хто відвідав блог Березівської бібліотеки-філіалу, за увагу. Чекаю на ваші пропозиції та зауваження! Бібліотека завжди чекає всіх охочих поринути в світ “поетичних садів” Дмитра Павличка !!!

 

 

З Днем народження, Олександр Петрович !!!

Щиро вітаю з ювілеєм! Нехай життя відкриває нові можливості, а Бог дає здоров’я та запал рухатись вперед. Любові, сімейного затишку та Божого благословення!

З чудовим світлим святом, з днем народження!
Нехай все заплановане здійсниться,
Все, що оточує, дарує тільки радість,
Прозору й чисту, як вода в криниці.

Хай кожен день нові приносить враження,
Яскраві, неповторні й незбутні.
Хай дім наповнюють любов, тепло і щастя
І сміх веселий і в свята, і в будні!

 

 

 

Рубрика “Дізнавайся з бібліотекою. Іван Котляревський”

Всі ми, неодноразово дивились п’єсу “Наталка-Полтавка”, а діти мультфільм “Енеїда” та багато з нас добре знайомі з відомою п’єсою “Москаль -чарівник”.

Сьогодні мова піде про класика української літератури Івана Петровича Котляревського, адже 9 вересня минає 250 років з дня народження. З цієї нагоди бібліотека запрошує всіх охочих пригадати, а декого познайомитись з творами цього чудового письменника.

Народився Іван Петрович 9 вересня 1769 року в Полтаві, в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було «пожалувано» дворянське звання.

Івана Котляревського називають батьком нової української літератури. Письменник зробив найвагоміший внесок у становлення сучасної української літературної мови. В умовах занепаду всіх різновидів староукраїнської писемної мови, поема «Енеїда», п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», написані на основі живого усного мовлення народу, започаткували новий етап формування літературної мови. Творчість Котляревського високо цінував Тарас Шевченко. Поет в 1838 році написав вірш «На вічну пам’ять Котляревському», в якому підносив Котляревського, як національного співця та прославляв як творця безсмертної «Енеїди».

Уже 220 років українці щиро сміються над пригодами Енея, троянця в козацьких шароварах і жупані, “парубка моторного”, що змушений був покинути сплюндрований ворогами рідний край і шукати нової вітчизни. А в підтексті поеми зашифровано цілий пласт нашої історії.

Вкладене у твір “щось іще” – річ дуже серйозна й непроминальна. Насправді, йшлося про пошук і відродження втраченої батьківщини.

Поштовхом для написання «Наталки Полтавки» для Котляревського стало життя українського суспільства, лірично-побутові, обрядові, купальські пісні такі як балади «Ой оддала мене мати за нелюба заміж», «Брала дівка льон», «Розлилися води на чотири броди», «Чорна хмаронька наступає», «Лимерівна» тощо. Також натхненням до написання п’єси для Котляревського стала невдала п’єса «Козак-стихотворец» Олександра Шаховського, у якій було неправдиво зображено тогочасне українське сільське життя. Шаховський був погано ознайомлений з реальним побутом українців, тому допустився багатьох помилок, тому полтавчани були надзвичайно розчаровані у його виставі. Котляревський вирішив виправити цю прикрість, написавши правдиву п’єсу про українських селян «Наталка Полтавка».

Котляревський вперше в новій українській літературі вводить образ жінки-страдниці — мати Наталки, Терпилиха, що своєрідно відображається у її імені. За жанром «Наталка Полтавка» — соціально-побутова драма, глибоко національна характерами й естетичною формою.

Рисами реалізму й народності позначений і другий драматичний твір Котляревського – одноактна п’єса «Москаль-чарівник». За жанровими ознаками ця п’єса наближається до водевіля. Але, як відомо, сам письменник назвав її оперою. І це не випадково. «Москаль-чарівник», як і «Наталка Полтавка», своїми драматургічними прийомами, типологічністю ідейно-тематичних тенденцій близько стоїть до комічних опер кінця XVIII – початку XIX ст. Крім того, своєю п’єсою Котляревський переслідував не лише розважальні, а й моралістичні, виховні цілі.  “Михайло їде по своїх справах, а дружина Тетяна залишається вдома. Одного разу в гості зайшов писарчук Фінтик, великий любитель чужих дружин. Його запевнення, що він «найгарячіший вогонь любові», викликає у Тетяни посмішку. Але веселе кокетство почалося, тим більше, що молодій жінці підіграє її постоялець солдат Лихий. Раптово повертається чоловік…”

Друзі-читачі дозвольте собі насолоду в книзі! Смакуйте українським, знайомте та заохочуйте своїх дітей. Пам’ятаймо слова великого українського пророка: “…і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь…”