Виставка-знайомство “Люди, що сильні духом”

Грудень та січень кишить святами. І не тільки різдвяними, але щоденними, адже кожному дню присвоїли щось важливе. Мова нині буде про людей, сильних духом. Адже 3 грудня вважають “Міжнародним днем людей, сильних духом.” Так, саме таку назву моя нинішня талановита гостя подарувала, чи то присвоїла цьому дню, і саме такою і є ця прекрасна молода дівчина, жителька нашого села, творець красивих ікон і людина –   заряд світла, радості, позитиву – Стефінін Тамара.73215884_1466698053484963_8555579625340665856_o.jpg

20191210_103043

Ми з нею практично однолітки, тому якось несвідомо я порівнювала свої слабкості з її силою і витримкою. Я в минулому вже викладала у бібліотечному блозі статтю, а точніше слайдову роботу про талановитих людей нашого села Березівки. Тамари там не було. Та напевне, ще багато раз я буду повертатись до цієї теми і розказувати вам про когось з наших односельчан-умільців. На все Божа воля і свій час. Сьогодні час для Тамари.

17098649_809860759168699_7659431873165884745_n

Так от, 3 грудня 1982 року, в селі Березівка, в сім’ї Богдана та Галини, на світ народилася чудова дівчинка, якій дали ім’я Тамара. Як і всі діти росла, бавилась, раділа життю. Та в два з половиною рочки, після вакцинації щось пішло не так. Реакція була раптова і не зрозуміла настільки, що лікарі сприйняли це за іншу хворобу – неправильний діагноз – неправильне лікування – а тим часом справжня хвороба набирала обертів. Дитина з мамою 11 місяців в лікарні і тільки через пів року лікарка побачить, що це – ревматизм.

13125001_646285972192846_7896750176160845126_n

Як тільки не лікувала мама свою Тамару, яких тільки лікарів не знаходить, слухає всі поради і не втрачаючи надії лікує. З того всього по різному було, десь помагало, а десь просто виходив живий анекдот. Хочу вам розказати один з таких випадків. Одного разу хтось порадив мамі Тамари, що потрібно гріти дівчинку теплом великих мурах. Ну, довго не думали, пішли в ліс, назбирали цілий великий мішок тих мурах, скропили його водою, нагріли піч і запхнули той мішок з мурашками в піч, щоб нагріти. Через якийсь час витягнули мішок з печі і думали, що ті мурахи поздихали, Тамару на покривало, засипали всю мурашками і замотали. А далі і сміх і сльози… Мурашки почали лазити, ще й кусати. Тамара в крик, її відкрили, почали обтрушувати, а то всьо в рух… Одним словом повна хата мурашок, що розлізлися всюди… отак принесли собі з лісу друзів, аж повний міх. По різному було, бо ж коли біда, готовий до всього.

54436291_1296432550511515_1317810096578756608_o.jpg

Поїздки в санаторій в Криму давали незначне полегшення, але ненадовго і дівчинка терпить страшні болі. Трохи згодом, Вінтоняк Василь Степанович, лікар-травматолог, зробив  трав’яну мазь, якою в 3.5 рочки маленьку Тамару поставив на ноги, вона знову почала ходити. та коли пішла в перший клас, десь змерзла в ножки і хвороба повернулася. До 13 років Тамара прокидалась, терпіла мовчки біль, але вчилась, бо дуууже хотіла навчатися. В 7 класі Тамара перестала ходити, бо хвороба вернулася з невблаганною силою. цей раз був найтяжчий. Висока температура вбивала. І так шість місяців, Тамара не могла підвестися. Лікарі сказали, що надії нема. З обезболюючими та гормональними препаратами відправили додому. Лежала 10 років, за які втратила чутливість ніг. І коли старші брат та сестра одружилися, порозходилися, залишилася в хаті сама, зрозуміла, що: “Бог не хоче, щоб я померла… бо ж до нині жива…”

Тамара починає багато читати. Дізнається з медичної літератури про про свою хворобу. З християнської літератури дізнається про про сильних людей, які, як і вона, багато терпіли, і яких Бог зцілював. Медична, релігійна, філософська література допомагають дівчині підняти себе і стати на ноги. Тамара розуміє, що лікарі не поможуть і трави теж. Так народжується нова, сильна духом, Тамара. По сантиметру, по два рухаючи туди-сюди стопою, Тамара розробляє ноги. Потрохи вертається чутливість.

Одного разу бабуся принесла журнал “Жінка” і Тамару зацікавила ікона “Різдва Ісусика”.Screenshot_4.png

Це був творчий початок. Тамара вчилася брати голку з ниткою і вчилася вишивати. Але нитка мала бути короткою, бо рука не могла робити далекі рухи. Так відбувався розвиток руки і розвиток таланту. Перед початком кожної ікони священник сповідав, а під час вишивання Тамара подумки молилася. 20191210_10265420191210_102638

І так тіло потрохи почало відновлюватись. Вишивала, додатково по 2-3 год. в день  робила вправи. На ноги чіпляла вагу з піску, на руки – тягарці. Через біль і сльози до мети. Пізніше мама привезла перший візок. Але він для Тамари був таким страшним і чорним, що протягом трьох місяців Тамара не наважувалася туди сісти. Їй здавалось, що сівши в це крісло вона вже більше не встане. Брат, сестра просили, заохочували, самі навіть каталися,  щоб показати, що це буде тільки краще. І от перший раз, коли в селі велика Місія, реколекції із візитом Владики Софрона Мудрого. Тамара присутня в нашій старенькій церкві Різдва Пресвятої Богородиці, протягом всієї Служби Божої. Тяжко, але благословення Владики дало натхнення і сили. Якось випадково попала до масажистки, що лікує медово-точковим масажем. Після 140 масажів Тамара вже вільно сиділа і навіть під руки поволі робила кроки. Та мусіла зупинитися, бо серце не витримувало навантажень. Підтримавши серце Тамара продовжила працювати над собою.

20191210_10262820191210_102605

“Новий етап у житті почався після поїздки до Меджугор’я” – розказує Тамара.20191210_102619

Знайомство з новими людьми відкрили нові можливості. Трохи інше життя, трохи більше людей, подій, заходів. Познайомившись з організацією “Хребет”  Тамара потрапляє на макіяж, мотиваційний тренінг підняття самооцінки, де вчиться мріяти і мріяти так, щоб мрії збувались. Організація “Слід” допомагали навчаннями з юридичних питань. Вже два роки Тамара не відчуває того страшного болю, бо лікар приписав правильне лікування. А цього літа мама змогла отримати для Тамари крісло з пультом керування, що дозволило вільно переміщатися по селі без будь-якої допомоги.

44855006_1194100950744676_93267053078642688_o.jpg

Тамара любить життя, любить природу, любить свою роботу, тобто свої вишивки. Вона вишиває хрестиком, бісером, ліпка бісером та алмазна мозаїка. Цього року у квітні була виставка її робіт у м.Івано-Франківськ у Прикарпатському музеї. Також приймала участь у конкурсі “Міс Прикарпаття 2019” де виграла у двох номінаціях і стала “І віце міс Прикарпаття”. Друзі, знайомі і просто люди, ми маємо в кого брати приклад і не скиглити. Адже Господь для кожного з нас приготував життєвий шлях, який маємо пройти. Хтось опирається, хтось скиглить, хтось опускає руки і робить море помилок… А Тамара не здається, вона по різному, але долає ту Божу стежину життя, сама творить собі свято, шукає переваги і позитив. І не тільки для себе, вона ще й з вами поділиться.

60400885_1338380799650023_9208811578030292992_o.jpg

44881684_1194103077411130_416198965390737408_o.jpg

61046972_1338368772984559_9157672918560276480_o.jpg

Якось життя рухається вперед, адже час на місці не стоїть. І цю закономірність ми можемо побачити і в картинах Тамари. Кожна, з них все більш яскравіша, більш досконала, як і сама Тамара. Друзі розповсюджуйте історію нашої талановитої березівчанки. Знайомтеся з Тамарою та її витворами віртуально, а найкраще в реальному житті. Заходьте до бібліотеки і я розкажу вам вживу про нашу Тамару, адже так, зможу передати частинку позитивного заряду, що отримала спілкуючись з Тамарою.

Протягом грудня та січня картини Тамари будуть в нашій сільській бібліотеці, де ви зможете їх побачити, а за бажання і купити. Щиро запрошую всіх жителів Березівки і гостей нашого села на виставку під назвою “ЛЮДИ, ЩО СИЛЬНІ ДУХОМ”.

 

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s