«Ото дивно: якщо ти зробиш людині добро, вона тобі стає приємною. І навпаки, той, кому ти заподіяв щось зле, неприємний тобі» (Всеволод Нестайко)
29 січня минуло 90 років з дня народження геніального українського письменника Всеволода Нестайко. Думаю всі, і дорослі, і діти знайомі з цим письменником завдяки його трилогії «Тореадори з Васюківки», яка визнана одним із кращих творів дитячої літератури. У серпні 2014 року Всеволод Нестайко помер, але пам’ять про нього залишилася, і я пропоную сьогодні згадати найулюбленіші цитати українського письменника, а водночас познайомлю вас з книжками Всеволода Нестайко, які ви зможете позичити в нашій бібліотеці.
«Хто сказав, що для друга треба робити тільки те, що цікаво» цей вислів став цитатою. А щоб вам було зрозуміліше звідки його взяли, пропоную уривок з “Тореадорів…”:
На зозулястого пiвня: «Цить!» — не кукурiкай. Пильнував, щоб нiхто не перешкодив готуватися моєму друговi.
А потiм я переконав його, що краще готуватися вдвох, що менi теж це необхiдно, бо я нiчого не знаю.
Спочатку вiн огинався: — Не треба менi твоїх жертв!
Але я сказав: — Та ти що — хочеш бути кращим за мене? Хочеш усе знати, а я, значить, лишайся дурнем неписьменним? Це нечесно, не по-товариському!
I вiн змушений був погодитись.
Цiлий серпень ми готувались вдвох. Не скажу, щоб це було дуже цiкаво, цiкавiше, наприклад, нiж грати у футбола, у цурки-палки або ловити рибу… Але хто сказав, що для друга треба робити тiльки те, що цiкаво?
На переекзаменовку я пiшов теж разом з Явою. I диктант ми писали удвох.
Ось як гарно на такому маленькому ділі показано цінність справжньої дружби. І як би ви сказали: “Варто на таких творах вчитися нашим дітям???” Всеволод Нестайко дуже багато застановлявся у своїх творах над людськими цінностями, такими як дружба, посмішка, хороший вчинок, а ще багато натуральності, щирості та по дитячому відкритості. Ось саме про це інша відома фраза, що стала крилатою:
«Він чогось не любив, як ми крали кавуни з баштана. Він любив, щоб ми просили. А ми не любили просити. Воно не так смачно»
«Дружба! Велике це слово – дружба! Може, найбільше з усіх слів людських. Заради дружби люди йдуть на тортури, сідають у тюрму, навіть життя віддають…»
Якось Всеволод сказав: “Найбільше ти – людина, коли щось робиш для друга. Радість, не поділена з другом, – це не радість, навіть не піврадості, а якась погана четвертинка, мізерія якась. ”
Про себе письменник скаже так: “Веселi, дотепнi люди – дуже потрiбнi для життя, потрiбнiшi за серйозних, поважних i суворих. Бо серйознi й поважнi наказують і покрикують. А жартун скаже слово – й одразу легше працювати.
У дитинстві я був руденький, худенький і маленький. За порадою однокласника Васі, такого ж шпінгалета, як я, прив’язував до однієї ноги праску, до другої – цеглину, хапався за одвірок і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти тіло. Довго простоював під дощем, бо почув, що від нього все росте.
Не зогледівся, як виріс. Витягнувся майже під 2 метри, і перестав бути рудим. Збагнув, що даремно поспішав. Дитинство – найпрекрасніша пора. І так мені захотілося повернутися туди – догратися, досміятися, добешкетувати. Вихід був один – стати дитячим письменником.”
«Як хороші люди вранці! Наче росою вмиті! Бадьорі, гарні, і якісь ніби навіть хрумкі, мов молоді огірочки! А очі в них які! Чисті і свіжі-свіжі, немов квіти, що тільки-но розцвіли»
«Похвала, почута від ворога – найвища похвала» – здавалось би таке маленьке речення, а скільки змісту і мудрості: тут і заповідь Божа про любов до ближнього і найвища міра людяності. Адже вороги такі ж люди, і всі ми рівні перед Богом.
А на завершення цитата, яку я давно знаю… та прийняти і змиритися ще не навчилася…ніяк не очікувала, що дитячий письменник буде повчати ще з дитинства про смерть «Молоді можуть вмерти, старі повинні померти». Але ж це життя…
Бібліотека-філіал с. Березівка 