А сотню вже зустріли небеса..
Летіли легко, хоч Майдан ридав…
І з кров´ю перемішана сльоза….
А батько сина ще не відпускав…
Й заплакав Бог,побачивши загін:
Спереду — сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній-сивий-сивий…
І рани їхні вже не їм болять…
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло…
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна сотня в вирій полетіла…
Людмила Максимлюк (21.02 2014)
Сьогодні небо плаче… і ми знаємо чому… 20 лютого вже шість років зринає болем в українських серцях. Схиляєм голови в шані та молитві: Героям слава і пам’ять поколінь…
20 лютого день, який ми маємо пам’ятати, і про який наші діти мають знати, щоб розказати власним дітям. Адже, щоб творити майбутнє мусимо пам’ятати минуле. Нехай сьогодні нас кілька пригадало Героїв Небесної Сотні, я вважаю цей день пройшов не марно. І ті запалені свічки, і та коротка молитва, і ті хвилини спогадів про події, що починалися в листопаді 2013-го, а закінчилися 18-20 лютого 2014-го кривавою бійнею мирних людей – все це залишить в пам’яті кожного свій відбиток.
Бібліотека-філіал с. Березівка 