Любі читачі! До 22 червня, відзначається щорічно, у день початку німецько-радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця. День пам’яті засновано указом Президента України № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року. Бібліотека філія №17, села Березівки, пропонує книжкову виставку реквієм, а також спогад про наших березівських героїв, які загинули на фронтах у боротьбі з нацистськими загарбниками в ці страшні роки.
Бібліотека вважає своїм обов’язком пригадати всім про те, якою ціною маємо сьогодні героїв. І не маємо права про те забути. Адже, хто не знає минулого, не може творити соьгодення. І я не маю права не згадати в цей день наших рідних березівських Героїв, які свого часу стали жертвами війни. Віддати їм шану пам’яттю про них, хвилиною мовчання та молитвою. Вічна їм пам’ять та шана: Гринишин Степан Андрійович, Гураль Микола Михайлович, Згоба Микола Федорович, Кабан Юрій Михайлович, Козінчук Василь Федорович, Козінчук Михайло Федорович, Римик Дмитро Олексійович, Римик Іван Степанович, Стефанюк Іван Васильович, Бойчук Онуфрій Іванович, Карпець Петро, а також всіх тих, кого тут не згадали, про кого ми й не знаємо.
Хочу пригадати, що у 1970 році, приурочений, на той час, 25-ти річчю перемоги над фашизмом, у Березівці був встановлений пам’ятник “Невідомому солдату”. Організаторами встановлення пам’ятника були вчитель російської мови та літератури, офіцер загону Зайцев Федір Опанасович та секретар райкому комсомолу Костишин Федір Федорович. Сьогодні пам’ятнику 50 років і 75років, з того дня, як повернулися додому сини, чоловіки, наречені, брати і 75 років, як не повернулися рідні люди з багатьох родин.
А 21 вересня, на храмове свято села «Різдва Пресвятої Богородиці» 1991 року, у с. Березівка насипана могила “Борцям за волю України”. Організаторами були сільська Рада і осередок НРУ. На відкритті могили був присутній народний депутат України – Ребрик В.І. і члени обласної організації УПА. А в 2013 році на 580 річницю до дня села, за ініціативи сільської Ради, зокрема сільського голови Вари Олександра Петровича було встановлено меморіальну гранітну таблицю з переліком героїв УПА Березівки. Згадаємо у своїх серцях і цих воїнів, що стали жертвами війни.
Василик Петро (Кармелюк), 1923 р.н., загинув 1946 року в Лисецькому р-ні;
Гавриляк Василь Михайлович, стрілець куща УПА, невідомо;
Гавриляк Михайло Іванович, 1920 р.н., стрілець куща УПА , невідомо;
Гавриляк Юрій Іванович, 1917 р.н., стрілець УПА, помер;
Гураль Василь Васильович, стрілець куща УПА, невідомо;
Данильців Марта, 1925 р.н., стрілець куща УПА, невідомо;
Денасікевич Михайло Ясьович, 1925, стрілець УПА, загинув у тюрмі;
Козінчук Ярослав Дмитрович (Нечай), 1920 р.н., стрілець УПА, загинув у с.Березівці.
Костишин Микола Іванович (Шпіон), 1922 р.н., референт СБ райпроводу, загинув у бою з більшовиками 15.10.1950 року у с. Крихівці;
Костишин Петро Михайлович (Чорненький), 1922 р.н., стрілець УПА, загинув у бою в с. Чернієві;
Мельник Іван Ількович, 1925 р.н., стрілець УПА куреня «Різуна», загинув 1947 року у бою з більшовиками в с.Березівка;
Римик Микола Олексійович (Заяць), 1921 р.н., стрілець УПА куреня «Гамалія», загинув у Чорному лісі.
Римик Микола Юрійович, 1919 р.н., стрілець УПА, пропав безвісти;
Римик Михайло Федорович, стрілець УПА, невідомо;
Савчук Василь Федорович (Явір), 1922 р.н., стрілець УПА, загинув у бою в Чернієві;
Савчук Микола Іванович, 1922 р.н., стрілець УПА, помер у тюрмі;
Скрипин Анна Іванівна (Ганька), 1923 р.н., станична, загинула 1945 року в с. Березівка;
Скрипин Василь, 1921 р.н., стрілець УПА, загинув 1946 року, невідомо;
Скрипин Олекса Васильович (Мороз), 1924 р.н., стрілець УПА, загинув 1945 року в с. Вільшаниця;
Скрипник Василь, 1900 р.н., член ОУН-УПА, голова читальні «Просвіта», станичний с. Березівка, загинув у бою 1944 року;
Стасюк Василь (Чорний), загинув у бою 1945 року в с. Березівка;
Стефанюк Микола Васильович, 1923 р.н., стрілець УПА, загинув у с.Березівці;
Стефінин Настя Дмитрівна (Люба), 1926 р.н., підрайонний референт, загинула у лютому 1946 року у бункері на околиці с. Братківці;
Чопляк Василь Васильович (Сухіна), 1920 р.н.. підрайонний референт, загинув 1946 року у бою з більшовиками в с. Березівка.
Погулич Ярослав Васильович (Голуб), народився 13.05.1920 року на Львівщині, охоронник окружного проводу, загинув у бою з НКВС 04.03.1951 року у с. Березівці.
Наша пам’ять про тих, хто не жалів свого життя за світле і мирне небо в нас над головою, разом зі щирою молитвою є тим найціннішим , чим можемо сьогодні вшанувати наших Героїв, кого пам’ятаємо і кого не знаємо
І тут, мої любі читачі, я зобов’язана порекомендувати вам до прочитання книгу Світлани Талан «Не вурдалаки» адже так гарно, легко і світло описане життя тих років авторкою. Так невидимо оповите ниточкою любові та тепла головних героїв, незважаючи на страшні часи. Байдужим не залишиться жоден читач. Адже хтось побачить там себе, а хтось бабусю чи дідуся….
Багато часу промайнуло, більшість героїв вже покинули цей світ, та сьогодні можемо відчути ті страшні події, завдяки книгам, які розкажуть все до дрібниць, пригадавши навіть думки тих, хто стали жертвами того страшного часу війни.
Підбірка книг Вадима Пеунова, старійшина донецьких письменників, якому нещодавно виповнилося 90 років, запропонованих на виставці, відкриє для вас сторінки історії в цікавих творах, де війна переплітається непередбаченим сюжетом смерті та кохання… Як би читачеві не здавалося, що такого «в дійсності бути не може — просто тому, що не може бути: це все вигадка хворої фантазії шизофреника», а воно було. Було!!! Реальні люди, реальні долі, реальні обставини. Трагедія народів. Оскаженілі небеса. Знавіснілі люди. Невір’я, що спустошує душу. Ці книги про живучість людського роду, про радість буття, про велику, палку та жертовну любов, про безцінність людського життя. Життя було до них дуже жорстоке. А вони вижили! Кохали, народжували дітей, хоча їх зраджували друзі і родичі, власні уряди. Взагалі ці книги — про нас усіх, про те, як ми живемо і будемо жити, незважаючи на те пекло, що створюємо собі самі.
Особисто читала “Жорстоке милосердя” Юрія Мушкетика, де кохання двох людей, з одного боку рятує його від смерті, дає сили тікати, повернутися живим до коханої. Та з іншого, штовхає її в шлюб з іншим, щоб вижити в ті непрості роки… Яке воно, кохання в роки війни??? Яке воно… життя, коли довкола смерть???
Бібліотека-філіал с. Березівка 