Виставка-інтерпретація: “Ціна хлібної скоринки”

Вже не поставить ворог на коліна

Народ, який від гноблення звільнивсь.

Коли ти вже воскресла, Україно,

То вознесися духом, вознесись!

Роман Юзва

До 23 листопада – Дня пам’яті жертв Голодоморів 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. і політичних репресій,  у бібліотеці-філії №17 с.Березівка облаштовано виставку-інтерпретацію «Ціна хлібної скоринки» .

Цією виставкою бібліотека хоче нагадати всім про часи нищення українців голодом та політ репресіями.  Запалена свіча споконвіків у нашого українського  народу символізувала пам’ять про душі померлих. Тому в цей день свіча пам’яті присутня серед книг.

Виставка пропонує  книги, які розкажуть більше і про голодомор і про політичні репресії. Вашій увазі:

 Степан Геник «Червоний колір гріха» (Епоха сталінського терору).

Масове фізичне винищення українських хліборобів штучним голодом було свідомим терористичним актом сталінської політичної системи проти мирних людей, проти українців як нації і, зокрема, проти селян як класу. Внаслідок чого зник не тільки численний прошарок заможних і незалежних від держави селянпідприємців, але й цілі покоління землеробського населення. Було підірвано соціальні основи нації, її традиції, духовну культуру та самобутність.  Книга стане в пригоді всім, хто цікавиться минулим і сучасним України, кого хвилює її будучність.

Книга Скорботи, Пам’яті і Шани України.

Голод на Прикарпатті (1946-1947): Івано-Франківська

область.

Голод цих років був викликаний різними факторами. В першу чергу, свою роль відіграла спланована акція сталінської влади по вилученню лишків зерна в селян для надання допомоги «братнім народам» із соціалістичного табору та відбудови промисловості, відновлення військовопромислового комплексу. Звісно, що на початок голоду вплинула Друга світова війна, яка принесла руйнування всіх ланок господарства України. Розорене сільське господарство остаточно підірвала сильна посуха, особливо постраждали південні області. Післявоєнні хлібозаготівельні плани для України були нереальними, однак партійна верхівка викачувала хліб з села адміністративно-командними методами. В результаті, коли плани виконали лише на 62,4%, влада вдалася до репресій.

Залишившись без зерна, населення почало голодувати. У той час, коли за кордон ешелонами вивозився хліб (лише до країн Східної Європи та Франції було вивезено 1,7 млн. тонн для підтримки тих урядів, що там установилися), в Україні розпочався голод, жертвами якого став майже 1 млн. душ. Зерна, зібраного в Україні в 1946 і в 1947рр., вистачило б для забезпечення хлібом усього населення. На виконання держпоставок 1947р. його було здано 436 млн 431 тис. пудів, на 206 млн 426 тис. пудів більше, ніж в 1946 р. Це свідчить про те, що післявоєнний людомор в Україні, як і голодомор 1932-1933 рр., був рукотворним.

І поліг наш народ, наче скошене жито… Пам’ять і те, що маємо сьогодні… залишились…

Інформаційна хвилина “Усе про діабет”

14 листопада – Всесвітній День боротьби з цукровим діабетом.

Бібліотека філія №17 пропонує підбірку інформації про це захворювання. Саме сьогодні вважаю влучним запропонувати газету «Добрий лікар», яка докладно та з уст спеціалістів розкаже нам про цукровий діабет, його типи, про причини виникнення та наслідки.  На сторінках «Доброго лікаря»  ви знайдете рекомендації,  як запобігти цій хворобі, який орган найбільше пов’язують з діабетом, який раціон харчування корисний для попередження та під час хвороби, різні трав’яні настої  та багато іншого про хворобу у «Добрий лікар».           

   Читаймо, дізнаваймось, працюймо над собою та будьмо здорові!

Віртуальна презентація “Неповторність української родини у її талантах”

Березівська бібліотека-філія №17, щиро вітає всіх з ДНЕМ РОДИНИ!!!

” Свята Тайна Подружжя” – ці три слова скажуть все: і про цінність сім’ї, і про її неповторність, незалежність, вічність на землі і на небесах, про Любов, якою і є кожна сім’я.

Вітаю всіх, хто вже створив сім’ю, а також тих, хто вже близький до її створення та особливо тих, хто ще мріє про свою СІМ’Ю. Бажаю всім любові, тієї, про яку говорив апостол Петро, яка не тільки насолоджується, але й прощає і дарує. Бажаю, щоб ваші мрії про сім’ю перетворились в дійсність і Україна багатіла саме завдяки любові та міцності української СІМ’Ї, української РОДИНИ.

Любі березівчани, вашій увазі пропоную відео, яке розкриває наші березівські родини у їх талантах. Тут ви впізнаєте своїх рідних. І це далеко не всі таланти нашого села. Адже нині є вже молоді родини, неповторні у своїх талантах, яких постараюсь долучити і створити другу частину такого відео. Будьте здорові і бережіть таланти у своїх родинах.

Український День родини — відносно молоде свято і відзначаєтся з 2012 року. Відповідний Указ Президента України № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят» був підписаний 30 грудня 2011 року. Святкування цього дня має щорічний характер і встановлено на 8 липня.

Виставка реквієм “Хто за свободу вийшов проти смерті, тому немає смерті на землі”

Любі читачі! До 22 червня, відзначається щорічно, у день початку німецько-радянської війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця. День пам’яті засновано указом Президента України № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року. Бібліотека філія №17, села Березівки, пропонує книжкову виставку реквієм, а також спогад про наших березівських героїв, які загинули на фронтах у боротьбі з нацистськими загарбниками в ці страшні роки.

Бібліотека вважає своїм обов’язком пригадати всім про те, якою ціною маємо сьогодні героїв. І не маємо права про те забути. Адже, хто не знає минулого, не може творити соьгодення. І я не маю права не згадати в цей день наших рідних березівських Героїв, які свого часу стали жертвами війни. Віддати їм шану пам’яттю про них, хвилиною мовчання та молитвою. Вічна їм пам’ять та шана: Гринишин Степан Андрійович, Гураль Микола Михайлович, Згоба Микола Федорович, Кабан Юрій Михайлович, Козінчук Василь Федорович, Козінчук Михайло Федорович, Римик Дмитро Олексійович, Римик Іван Степанович, Стефанюк Іван Васильович, Бойчук Онуфрій Іванович, Карпець Петро, а також всіх тих, кого тут не згадали, про кого ми й не знаємо.

Хочу пригадати, що у 1970 році, приурочений, на той час, 25-ти річчю перемоги над фашизмом, у Березівці був встановлений пам’ятник “Невідомому солдату”. Організаторами встановлення пам’ятника були вчитель російської мови та літератури, офіцер загону Зайцев Федір Опанасович та секретар райкому комсомолу Костишин Федір Федорович. Сьогодні пам’ятнику 50 років і 75років, з того дня, як повернулися додому сини, чоловіки, наречені, брати і 75 років, як не повернулися рідні люди з багатьох родин.

А 21 вересня, на храмове свято села «Різдва Пресвятої Богородиці» 1991 року, у с. Березівка насипана могила “Борцям за волю України”. Організаторами були сільська Рада і осередок НРУ. На відкритті могили був присутній народний депутат України – Ребрик В.І. і члени обласної організації УПА. А в 2013 році на 580 річницю до дня села, за ініціативи сільської Ради, зокрема сільського голови Вари Олександра Петровича було встановлено меморіальну гранітну таблицю з переліком героїв УПА Березівки. Згадаємо у своїх серцях і цих воїнів, що стали жертвами війни.

Василик Петро (Кармелюк), 1923 р.н., загинув 1946 року в Лисецькому р-ні;

Гавриляк Василь Михайлович, стрілець куща УПА, невідомо;

Гавриляк Михайло Іванович, 1920 р.н., стрілець куща УПА , невідомо;

Гавриляк Юрій Іванович, 1917 р.н., стрілець УПА, помер;

Гураль Василь Васильович, стрілець куща УПА, невідомо;

Данильців Марта, 1925 р.н., стрілець куща УПА, невідомо;

Денасікевич Михайло Ясьович, 1925, стрілець УПА, загинув у тюрмі;

Козінчук Ярослав Дмитрович (Нечай), 1920 р.н., стрілець УПА, загинув у с.Березівці.

Костишин Микола Іванович (Шпіон), 1922 р.н., референт СБ райпроводу, загинув у бою з більшовиками 15.10.1950 року у с. Крихівці;

 Костишин Петро Михайлович (Чорненький), 1922 р.н., стрілець УПА, загинув у бою в с. Чернієві;

 Мельник Іван Ількович, 1925 р.н., стрілець УПА куреня «Різуна», загинув 1947 року у бою з більшовиками в с.Березівка;

 Римик Микола Олексійович (Заяць), 1921 р.н., стрілець УПА куреня «Гамалія», загинув у Чорному лісі.

 Римик Микола Юрійович, 1919 р.н., стрілець УПА, пропав безвісти;

 Римик Михайло Федорович, стрілець УПА, невідомо;

 Савчук Василь Федорович (Явір), 1922 р.н., стрілець УПА, загинув у бою в Чернієві;

 Савчук Микола Іванович, 1922 р.н., стрілець УПА, помер у тюрмі;

 Скрипин Анна Іванівна (Ганька), 1923 р.н., станична, загинула 1945 року в с. Березівка;

 Скрипин Василь, 1921 р.н., стрілець УПА, загинув 1946 року, невідомо;

 Скрипин Олекса Васильович (Мороз), 1924 р.н., стрілець УПА, загинув 1945 року в с. Вільшаниця;

 Скрипник Василь, 1900 р.н., член ОУН-УПА, голова читальні «Просвіта», станичний с. Березівка, загинув у бою 1944 року;

 Стасюк Василь (Чорний), загинув у бою 1945 року в с. Березівка;

 Стефанюк Микола Васильович, 1923 р.н., стрілець УПА, загинув у с.Березівці;

Стефінин Настя Дмитрівна (Люба), 1926 р.н., підрайонний референт, загинула у лютому 1946 року у бункері на околиці с. Братківці;

 Чопляк Василь Васильович (Сухіна), 1920 р.н.. підрайонний референт, загинув 1946 року у бою з більшовиками в с. Березівка.

 Погулич Ярослав Васильович (Голуб), народився 13.05.1920 року на Львівщині, охоронник окружного проводу, загинув у бою з НКВС 04.03.1951 року у с. Березівці.   

Наша пам’ять про тих, хто не жалів свого життя за світле і мирне небо в нас над головою, разом зі щирою молитвою є тим найціннішим , чим  можемо сьогодні вшанувати наших Героїв, кого пам’ятаємо і кого не знаємо

І тут, мої любі читачі, я зобов’язана порекомендувати вам до прочитання книгу Світлани Талан «Не вурдалаки» адже так гарно, легко і світло описане життя тих років авторкою. Так невидимо оповите ниточкою любові та тепла головних героїв, незважаючи на страшні часи. Байдужим не залишиться жоден читач. Адже хтось побачить там себе, а хтось бабусю чи дідуся….

 Багато часу промайнуло, більшість героїв вже покинули цей світ, та сьогодні можемо відчути ті страшні події, завдяки книгам, які розкажуть все до дрібниць, пригадавши навіть думки тих, хто стали жертвами того страшного часу війни.

Підбірка книг Вадима Пеунова, старійшина донецьких письменників, якому нещодавно виповнилося 90 років, запропонованих на виставці, відкриє для вас сторінки історії в цікавих творах, де війна переплітається непередбаченим сюжетом смерті та кохання…  Як би читачеві не здавалося, що такого «в дійсності бути не може — просто тому, що не може бути: це все вигадка хворої фантазії шизофреника», а воно було. Було!!! Реальні люди, реальні долі, реальні обставини.  Трагедія народів. Оскаженілі небеса. Знавіснілі люди. Невір’я, що спустошує душу. Ці книги про живучість людського роду, про радість буття, про велику, палку та жертовну любов, про безцінність людського життя. Життя було до них дуже жорстоке. А вони вижили! Кохали, народжували дітей, хоча їх зраджували друзі і родичі, власні уряди. Взагалі ці книги — про нас усіх, про те, як ми живемо і будемо жити, незважаючи на те пекло, що створюємо собі самі.

Особисто читала “Жорстоке милосердя” Юрія Мушкетика, де кохання двох людей, з одного боку рятує його від смерті, дає сили тікати, повернутися живим до коханої. Та з іншого, штовхає її в шлюб з іншим, щоб вижити в ті непрості роки… Яке воно, кохання в роки війни??? Яке воно… життя, коли довкола смерть???

 

 

 

 

Творча фото-виставка “А я іду по світу в вишиванці”

Друзі бібліотека пропонує вашій увазі березівські вишиванки, або вишиванки, які ми любимо одягати. Фото зібрані  різних років та місць, але всі вони тою, чи іншою мірою були пов’язані з нашою бібліотекою, тому пропоную. Думаю багато хто впізнає і пригадає, де і коли ми фотографувались. Можливо комусь приглянеться вишиванка, або якийсь узор, який в майбутньому перетвориться на нову вишиванку.

 

Презентація цікавої книги “Мандрівки Івано-Франківськом”

Сьогодні не можемо не згадати про свято, яке ми називаємо “День міста”. Так, звичайно мова піде про рідний Івано-Франківськ. Бібліотека теж хоче внести лепту знайомства з цим чудовим містом, що назвою схоже до нашого прометея Івана Яковича Франка. Усі новини транслюють  красу “Стометрівки”, різних видатних місць, лунає море привітань та багато іншого цікавого у віртуальному форматі. Адже час карантину трохи перешкоджає у повній мірі відсвяткувати цей день. А з іншого боку сидячи вдома ви теж можете багато цікавого побачити та дізнатися.

А бібліотека пропонує звичайно ж книгу: “Мандрівки Івано-Франківськом”. Свято сьогодні є, а завтра вже в минулому, а от книга для вас, є щодня, як тільки вам захочеться зануритись у красу Івано-Франківська. Помандрувати рідним містом запрошує молода фотохудожниця, ще вчора – студентка графічного дизайну Анастасія Третяк. Наприклад, одне з її недавніх відкриттів – світлина на палітурці книжки. За словами авторки, дворик медуніверситету вона відкрила для себе на фестивалі «Порто Франко».

Ось як написав Тарас Прохасько про цю книгу: ” Ці відчуття загострюються переважно тоді, коли до когось із нас приїжджають гості із поза Франківська. У таких випадках постає нормальне питання – що і як показати у місті, в якому живеш.”  Видання побачило світ у видавництві «Лілея-НВ». Кожна світлина у ньому підписана українською та англійською мовами.

А ви, хоч раз придивлялись зблизька та здалека на наш залізничний вокзал, та деталі, які прикрашають будівлю? Я тільки покажу одну світлину: хіба він не чудовий???

Запрошую і пропоную всім, хто цікавиться і має потребу відкрити цю чудову книгу. Бібліотека завжди відкрита для вас.

А тим, хто хоче відчути атмосферу людського життя в франківську пропоную мандрівку-відпочинок, мандрівку-розвагу, художній роман, книгу нашої землячки  – “Я та мій Дон Жуан”:

Автор книги – відома українська письменниця і поетеса, викладач, науковець, член Національної спілки письменників України Марія Ткачівська.

“Тетяна любить свого чоловіка, але підозрює, що його думки крутяться в якійсь іншій “сонячній системі”. Вона намагається змінити ситуацію. З чого почати? “Починай із себе”, – радить її студентська подруга Уляна.
Роман розповідає про кохання молодого подружжя, а в епіцентрі історії – сучасний Дон Жуан та жінка, яка чекає та іронізує.  Авторка розповіла про те, що надихнули на написання книги її студенти, чиї життєві історіх вона не раз чула і завжди радила лише одне: почекати.

“Я і мій Дон Жуан”, як м’яке морозиво: швидко тане, не переобтяжує шлунок і зазвичай хочеться ще. Навіть “неласунчикам”. І гарний настрій не забариться.

Великдень 2020. Березівка

Дорогі друзі-читачі та всі жителі Березівки, бібліотека пропонує вашій увазі великодню виставку, де можна почерпнути цікаві історії нашої української традиції з давніх давен, а також переглянути періодику, де цікаві рецепти не тільки великодних страв, але й різні вишивки, святкування улюблених акторів, рецепти жіночої краси весною та багато інших цікавинок.

До вашої уваги книга «Українці. Свята Традиції Звичаї» розкаже про національні особливості українських свят, зокрема і Великодня. Розкаже про традиції, звичаї та пов’язану з ними атрибутику, символіку – з давніх давен до наших днів. Розкриє багатство, образність, співучість української мови. Книга розрахована для всіх, кого цікавить духовне надбання українського народу.

Також не можу не запросити вас до читання нашої настільної березівської книги «Березівка. Жива пам’ять поколінь». Адже, якщо вас зацікавить традиційно-побутова, культурна спадщина самих березівчан то ця книга для вас. Вона яскраво та колоритно познайомить вас і з традиційним одягом, і зі стравами, зокрема Великодніми, піснями та іншими звичаями.

У цей світлий день Воскресіння Господнього щиро вітаю всіх!  Дякуймо Богу за те, що у дні випробувань ми відчували його захист і підтримку. В найскладніші часи ми непохитно вірили – Господь не залишить нас. Великдень нагадує всім нам про духовне відродження, яке так потрібне всім нам, всій українській нації. Нехай ця радісна подія утверджує наші переконання про те, що терпіння народжується перемогою, а чесне життя увінчується славою. Просимо у Господа мудрості для єднання сердець і помислів, бажань і праці. Будьмо здорові!

 

Експрес-подорож книжкою “Рядками кобзаря”

Сьогодні в бібліотеці філії №17 села Березівка, учні 6-го класу знайомились з книгою, що розповідає про пам’ятники Тарасу Шевченку, які знаходяться у селах Тисменицького району Івано-Франківської області. Історія такого пошанування Великого Кобзаря охоплює майже сто років від пам’ятного кургану у с.Сілець, зведеного у 1914 році до пам’ятника у с.Клубівці, спорудженого у 2014 році.

Було б банальністю говорити чому саме сьогодні творимо пам’ять великому Кобзарю, адже всі знають, що 9 березня 1814 року Шевченко народився, а 10 березня 1860 року – помер. Але пам’ять живе у нащадках. Сьогодні ми коротко пригадували біографію великого Пророка.

І звичайно вшанували пам’ять запаливши свічу. Пророча поезія Тараса, пісні що написані на його слова, а також деякі малюнки митця. Ці, та багато інших талантів Шевченка ми пригадали сьогодні.  Обмінялись досвідом улюблених віршів поета-кобзаря.

 

Книга, що познайомила нас з пам’ятниками Шевченка Т. Г. в селах нашого краю чекає на вас в нашій бібліотеці любі читачі, учні, вчителі, студенти та всі хто цікавиться пам’яттю про Шевченка на рідній землі.  Також пропонуємо багато інших книг, які познайомлять і з біографією кобзаря, і з його поезією, і з іншими його творами.

 

Виставка-дата “Через книгу до духовності і культури”

Друзі-читачі з 6 березня у нашій сільській бібліотеці буде активною протягом дня, книжкова виставка, присвячена дню народженню авторки виставкових книг, а саме  Світлани Олегівни Талан.

Наша бібліотека вже кілька років пропонує своїм читачам книги нашої української сучасної письменниці Світлани Талан. Книги написані добре зрозумілою нам говіркою, та й події і середовище нам добре знайомі, тому легко читається. А прочитавши одну книгу, ви обов’язково захочете прочитати й інші книги Талан.

Трішки про письменницю:  Світлана Олегівна Талан – українська письменниця, авторка романів в жанрі «реальних історій» – народилася 7 березня 1960 в селі Слоут Глухівського району на Сумщині .

Світлана Талан пише романи у жанрі «реальні історії», які їй підказує саме життя. Усі твори на гостросоціальну тематику, незмінним залишається одне: головна героїня її книжок — жінка-українка, сильна духом, зворушлива, ніжна, чуттєва, яка іноді помиляється, але її завжди веде за собою кохання: до чоловіка, до дітей, до батьківщини.

На початку 2012 року роман був виданий під назвою «Коли ти поруч» у видавництві «Клуб сімейного дозвілля» українською та в авторському перекладі російською мовами і за рік був проданий рекордний наклад: 80 тисяч примірників. В нашій сільській бібліотеці є ця книга Світлани Талан, тож любі читачі, запрошую до читання. Обіцяю, ви не пожалкуєте!   Для мене особисто то була перша книга, яку я читала цієї авторки! А потім були й інші. І всі різні, і всі як на мене варті вашої уваги, бо з кожної ви почерпнете важливий досвід життя.

Про книгу”Коли ти поруч”: “Льоша хотів бути з Дашею в радості та в горі, у багатстві та в бідності, але не у хворобі… Коли близька подруга видала її таємницю, коли власні батьки відсахнулись від неї, як від прокаженої, — хто його засудить? А вони ж могли жити разом довго та щасливо чи померти в один день — загинути тоді, на зануреній у туман трасі. Того дня Даша, самовіддана медсестра, сама спливаючи кров’ю, вибралася з понівеченого в аварії «жигульонка», щоб надати допомогу тим, хто її потребував. Так вона заразилася. Даша не знає як, але вона повинна жити далі! ”

 

За версією журналу «Фокус» та рахункової палати автор увійшла у трійку найпопулярніших письменників України. У 2012 році роман автора «Не вурдалаки» також був відзначений на Міжнародному конкурсі «Коронація слова 2012» і в 2013 році був виданий українською та російською мовами у видавництві КСД.

Друзі, для тих хто знає ціну “бульбі в лупині” – ця книга, це як вернутися в дитинство і пройтися стежками власного життя. Вихованці війни, вони мали за розкіш одяг і взуття, за щастя — відвідини кінотеатру на зекономлені на їжі копійки… Вони мріяли, закохувалися, одружувалися й не ділили дітей на своїх і чужих… Коли Марія та Роман побралися, вони були ще зовсім молоді, але душами вже починали сивіти: далося взнаки життя під час німецької окупації. Насильство, знущання, голод, смерть проносилися перед дівчачими і хлопчачими очима — то тепер вони вурдалаки? На сторінках книги буде війна — війна за людську гідність і право на спокійну старість…

Ці та багато інших цікавих та захопливих історій чекають на вас в нашій бібліотеці. Читайте, насолоджуйтесь, знайомтесь з авторкою, робіть висновки, питайте та втілюйте в життя задумане. І нехай прочитане приносить лише хороший настрій та позитив у ваші серця!

 

Експрес-анонс “Як гул століть, як шум віків, як бурі подих – рідна мова”

Мово рiдна, слово рiдне! 
Хто вас забуває, 
Той у грудях не серденько, 
А лиш камiнь має. 

Сьогодні свято РІДНОЇ МОВИ.

Цей день відзначають щороку 21 лютого, з 2000 року.

Березівська бібліотека філія №17  вітає всіх українців та закликає до читання українською! Будьте здорові і завжди пам’ятайте:

Як же мову ту забути,
Що нею учила
Нас всiх ненька говорити,
Ненька наша мила.

Про підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила у 1999 році в Парижі.

Вашій увазі експрес знайомство з книгами зарубіжних письменників, рідною мовою. Насправді вибір великий, проте сьогодні для вас сучасні письменники – українською. Виставка знайомить, як з дорослою так і з підлітковою літературою найбільш читаних творів. Проводьте вихідні з книгою! Вдосконалюйте рідну мову в цікавий спосіб – за допомогою книжки! Показуйте добрий приклад для наших дітей!

Ой, шануйте, поважайте
Рiднесеньку мову,
I навчайтесь розмовляти
Своїм рiдним словом.

Мова рiдна, слово рiдне!
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камiнь має.             (Сидір Воробкевич)